дій виконавчої влади на регіональному рівні. У випадку відхилень результатів діяльності окремих регіонів від критеріїв сталості або відхилення регіональної системи від досягнення цільових орієнтирів сталості розвитку держава повинна здійснювати певний вплив шляхом державного регулювання регіонального розвитку.
Практика свідчить, що важливо не тільки чітко окреслити повноваження всіх державних управлінських установ і органів місцевого самоврядування, але й зробити так, щоб вони не перетиналися. В демократичних державах, визнаючи за територіальними колективами різних рівнів право на самоврядування та самостійне вирішення питань свого життя, активно сприяючи реалізації цього права через децентралізацію внутрішньодержавного територіального управління, тримають в своїх
Література
Куйбіда В., Фрис Р. Механізм взаємодії державної системи управління і органів місцевого самоврядування України // Регіональна економіка. - 2003. - № 1. - С. 91-94.
Куйбіда В.С. Принципи і методи діяльності органів місцевого самоврядування: Монографія. - К.: 2004. - 431 с.
Надолішній П.І. Розбудова нової системи врядування в Україні: етнонаціональний аспект. - Київ, Одеса, 1999. - 263 с.
Лялюк О.Ю. Перспективи розвитку територіальної основи місцевого самоврядування в період реформування територіального устрою в Україні // Підприємство, господарство і право. - 2006. - № 1. - С. 74-76.
Нудельман В. Удосконалення адміністративно- територіального устрою України. Інноваційні механізми місцевого та регіонального розвитку // Матеріали VIII Всеукраїнських муніципальних слухань "Ресурси місцевого і регіонального розвитку: національний та міжнародний аспекти", 29 липня - 2 серпня 2002 р., Судак, АР Крим. - К., 2003. -281 с.
Закон України "Про місцеві державні адміністрації" //
руках два важелі управлінського впливу: жорсткий контроль за дотриманням чинного законодавства, та не менш жорсткий контроль за фінансовою діяльністю. В зазначених державах це є стрижнем регіональної політики, яку в Україні ще належить формувати [10].
Сьогодні на всіх рівнях територіального управління гостро стоїть питання взаємодії його державних структур з органами місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування значною мірою зберігає декларативний характер через недосконалість наявної законодавчої бази. Тому необхідно докласти максимум зусиль для усунення деяких розбіжностей у частині розподілу повноважень між сільськими, селищними, міськими головами та відповідними радами, їх виконавчими органами, врегулювання прав районних і обласних рад, визначення обсягу повноважень, делегованих відповідним державним адміністраціям, правового забезпечення діяльності рад у районах і містах. Взаємодію між державними органами управління та місцевим самоврядуванням доцільно здійснювати на системній постійно діючій основі [9].
На основі проведених досліджень діючих і
Відомості Верховної Ради. - 1999. - № 20-21.
Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" // Відомості Верховної Ради. - 1997. - № 24.
Крусян А.Р. Взаимодействие местных органов исполнительной власти и органов местного самоуправления в Украине: Учебн. пособие. - Одесса, 2001. - 161 с.
Карнаух В. Принципи організації публічно-владних відносин у місцевому самоврядуванні // Політичний менеджмент. - 2005. - № 5. - С. 118-124.
Бутко М., Мурашко М. Регіон у дзеркалі державного управління // Віче. - 2003. - № 3. - С. 42-48.
Територіальна організація влади в Україні: статус і повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування / За заг. ред. А.П. Зайця. - К.: 2002. - 926 с.
Яцуба В. Адміністративно-територіальний устрій України: Проблемні питання та можливі шляхи їх вирішення. - К., 2003. - С. 56-58.
Воронов М. Основні напрями загальнодержавної регіональної політики // Правові проблеми реформування регіональної влади: Матеріали наук.- практ. конф., м. Харьков, 12 квітня 2002р. - Х., 2002. -