УДК 32:620.91(470+571) Путін

Магда Є.В.

ЕНЕРГЕТИЧНА ГЕОПОЛІТИКА РОСІЇ ЗА ПРЕЗИДЕНТСТВА В. ПУТІНА

У статті йдеться про геополітичний вимір енергетичної політики Російської Федерації за часів президентства В. Путіна. Приділено увагу ключовим регіонам, обрані Росією для співпраці, та розкривається геополітичний підтекст такого співробітництва. Окремо проаналізовано російсько-українські енергетичні відносини, які теж перебувають більшою мірою в політичній площині.

Ключові слова: енергетична сфера, конкуренція, співробітництво, енергетична стратегія.

В статье идет речь о геополитическом измерении энергетической политики Российской Федерации во времена президентства В. Путина. Уделено внимание ключевым регионам, избранных Россией для сотрудничества, и раскрывается геополитический подтекст такого сотрудничества. Отдельно проанализированы российско-украинские энергетические отношения, которые тоже находятся в большей степени в политической плоскости.

Ключевые слова: енергнетическая сфера, конкуренция, сотрудничество, энергетическая стратегия.

The article deals with the geopolitical dimension of Russian Federation's energy policy during the period of presidency of V. Putin. The attention is paid to the key regions, which Russia chose for the cooperation and the geopolitical context of such cooperation is revealed. Besides, the Russian-Ukrainian energy relations, which are under the strong political impact, are being analyzed.

Key words: enerhnetychna field, competition, cooperation, energy strategy.

Підґрунтя енергетичного лідерства Росії

Закріплення за Росією ролі однієї з провідних держав світу залежить, насамперед, від того можливості зовнішньої політики країни реагуватиме на наявні чи потенційній конфлікти і кризи, від орієнтації геополітики країни на превентивні стратегії і конкретні заходи з їх реалізації. В даному контексті провідним фактором, що впливає на геополітичну розстановку сил, все виразніше стає енергетика.

Наразі можна спостерігати не лише енергетичну диференціацію сучасного світу, а й формування енергетичних ліній між країнами і регіонами, що починають заміщати звичні геополітичні лінії розподілу чи, навпаки, поєднання великих і малих просторів, що стають новими «дугами нестабільності» чи зонами стратегічного партнерства.

Саме тому проблема енергетичної безпеки відіграє роль важливого регулятора міжнародної стабільності. Росія, яка визнається світовим співтовариством як одна з провідних енергетичних держав, бере активну участь у формуванні нової глобальної енергетичної парадигми, де геополітика часто відіграє важливішу роль, ніж об'єктивні економічні розрахунки.

В цілому варто відзначити, що російське енергетичне лідерство є закономірним процесом використання державою природних переваг, які Москва контролює на більшій частині євразійського континенту. Росія в силу географічних, економічних та інших чинників є енергетичною наддержавою - державою, що володіє великими розвіданими запасами нафти, природного газу, вугілля, урану та можливостями використання відновлювальної енергії та є найбільшим експортером енергоносіїв одного з вищеперерахованих видів.

Як правило, енергетичні наддержави контролюють світовий ринок енергоносіїв, мають можливість впливати на ціноутворення і отримують ключову роль у світовій економіці, отримуючи надприбутки під час сучасного споживацького буму при високому рівні попиту і високій ціні на енергію. Крім того, енергетична наддержава володіє внутрішньою стабільністю, в іншому випадку, як, наприклад, в Нігерії, вона втрачає здатність контролювати свою видобувну промисловість і експорт [8]. Наразі Росія відповідає критеріям енергетичної наддержави і намагається використати цей статус і можливості для відновлення своїх зовнішньополітичних впливів.

Нагадаємо, що Росія володіє найбільшими у світі запасами природного газу, другими за розміром запасами і видобутком нафти і восьмим - вугілля. В останні роки країна визнала свої природні ресурси стратегічним об'єктом, а найбільші приватні нафтові і газові видобувні компанії, такі як «ЮКОС» і «Сибнефть», перейшли під контроль державних «Газпрому» та «Роснафти».

В 2006 році Росія забезпечувала 25 % поставленої в Європу нафти і 40 % газу. Наразі ситуація, з огляду на світову економічну кризу, дещо змінились в бік зменшення обсягів закупівлі Європою російського газу, проте енергетична залежність країн ЄС від Росії залишається вкрай високою. В той же час, для самої РФ важливим є пошук інших ринків для власних енергоресурсів крім європейського.

У зв'язку з цим, пріоритетним напрямом Москва вважає азійський з акцентом на Китай та Японію. На підтримку даної тези зазначимо, що за підсумками ради директорів «Газпрому» від 30 вересня 2009 р., правлінню компанії було доручено організувати розробку Комплексного плану заходів з розвитку газовидобувних, газотранспортних, газопереробних і газохімічних виробничих потужностей в регіонах Східного Сибіру і Далекого Сходу, який буде представлено на розгляд Ради директорів компанії в 4 кварталі 2009 р. Крім того, у вересні 2007 року наказом міністерства промисловості і енергетики РФ було затверджено державну «Програму створення у Східному Сибіру і на Далекому Сході єдиної системи видобутку, транспортування газу і газопостачання з врахуванням можливого експорту газу на ринки Китаю та інших країн АТР (Східна газова програма)». «Газпром» було визначений урядом РФ в якості координатора діяльності з реалізації даної програми [3].

Додамо, що за оцінками співробітника Інституту геології нафти і газу Сибірського відділення РАН професора А. Коржубаєва, базові сумарні ресурси (БСР) нафти в Росії складають близько 83 млрд тонн чи більше 14 % від світових запасів. При цьому ресурси нафти на суходолі досягають показника 73 млрд тонн, на шельфі - 10,2 млрд тонн. В їх структурі понад 45 % припадає на перспективні і прогнозні ресурси.

За даними експерта, базові сумарні ресурси природного вільного і нафтового супутнього газу в Росії - близько 260 трлн куб. м чи більше 40 % від світових запасів. В тому числі