Києвом 7 січня 2009 року було зупинено транспортування російського газу до Європи, що, як переконалась європейська сторона, стало можливим лише за ініціативи Росії. Згодом, 19 січня в Москві в результаті підписання угоди між прем' єр-міністрами України та Росії Ю. Тимошенко та В. Путіним було відновлено транспортування російського газу до Європи [10].
Газовий конфлікт викликав загострення політичного та економічного стану в Україні і породив хвилю роздратування в Європі, посиливши прагнення диверсифікувати джерела постачань газу. Російська сторона, хоча і досягла частково своїх цілей, все ж таки результатом протистояння стало значне падіння її авторитету країни-постачальника газу та суттєві економічні втрати «Газпрому».
В кінцевому підсумку «газової війни» 20082009 років зі схеми постачання природного газу в Україну з Росії було виключено посередника - компанію «RosUkrEnergo», яка перебувала під контролем бізнесмена Д. Фірташа, якого багато експертів вважали близьким до Президента України В. Ющенка та лідера Партії регіонів В. Януковича.
У свою чергу, прямі втрати російського «Газпрому» через призупинення транзиту газу через територію України розцінюються від 1,5 до 2 млрд доларів. Коментуючи конфлікт, В. Путін відзначав, що «Газпрому» довелось тимчасово зупинити більше 100 свердловин [11].
Головний інтерес, який переслідувала Росія під час «газової війни» 2008-2009 рр., полягав у встановленні остаточного контролю над українськими вищими владними представниками (політичним режимом) та ключовими сегментами української економіки (насамперед - отримання контролю над ГТС України). Окрім того, мало місце бажання зі сторони російського керівництва отримати реванш за «помаранчеву революцію» і максимально гарантувати проросійську направленість української політики.
Як наслідок, частково «Газпром» реалізував одну з вищенаведених цілей шляхом отримання доступу до кінцевого споживача в Україні. Зокрема, за домовленостями з НАК «Нафтогаз України» дочірня компанія російської монополії «Газпром сбыт Украина» отримала частку (до 25 %) українського газового ринку.
Стосовно контролю над українською ГТС додамо, що контроль над газотранспортною системою став основою для врегулювання газових відносин Росії з Вірменією та Білорусією. В обох країнах «Газпром» став власником чи акціонером газопровідних мереж чи електростанцій [10].
Для Європи головним наслідком останньої російсько-української «газової війни» стала реальна активізація пошуку альтернативних джерел постачання енергоресурсів до країн ЄС. В результаті відбулось відновлення інтересу до проекту «На- букко», реалізація якого тим не менш, залишається під великим питанням з огляду на проблему наповнення трубопроводу необхідними обсягами природного газу та проблему пошуку фінансування проекту (нині Світовим банком заявлено лише про надання 25 % фінансових коштів для «Набукко»).
Таким чином, «газова війна» 2008-2009 років призвела до загальних програшів як Росії, так і України. Крім того, вона заклала підвалини нового газового конфлікту між Росією та Україною, що неминуче виникне наприкінці 2009 - початку 2010 року, оскільки умови старого контракту (початку 2009 року) або порушуються, або не виконуються. На цьому тлі російські геополітичні проекти щодо України продовжують зберігати свою актуальність, враховуючи те, що В. Путін реально залишається ключовою персоною російської політики [1].
ЛІТЕРАТУРА
Белковский С. Геоэкономические итоги «большой газовой войны» России [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http:// www.centrasia.ru/newsA.php?st=1140500760.
Бхадракумар М.К. Россия и Иран скрепляют энергетический союз [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.inosmi.ru/ translation/239006.html.
Газпром смотрит на Восток [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.warandpeace.ru/ru/news/view/39787.
Дугин А. Геополітика природних ресурсів [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://cge.evrazia.org/geopolitics_9.shtml.
Енгдаль В. Рождающийся российский гигант стратегически разыгрывает свои карты [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.oilru.com/articles/read/157.
Запольскис М. Геополитика России: между атлантизмом и неоевразизмом [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http:// www.geopolitika.lt/?artc=165.
Начальные суммарные ресурсы в России [Электронный ресурс]. - 28.09.09. - Режим доступа: http://www.warandpeace.ru/ru/ news/view/39705.
Орлов Д. Быть ли России энергетической сверхдержавой? - Известия, 17.01.2006.
Charter D. Russia's gas war with Ukraine spreads deeper into Europe [Electronic resource]. - Times. - Avaliable at: http:// www.timesonline.co.uk/tol/news/world/europe/article5464892.ece#.
Nesterov. A. Russia-Ukraine 'Gas War' Damages Both Economies [Electronic resource]. - Avaliable at: http://www.worldpress.org/ Europe/3307.cfm.
Russia-Ukraine gas war again? [Electronic resource]. - Avaliable at: http://www.arabnews.com/?page=7§ion=0&article=117597&d=28&m=12&y=2008.