УДК 327(470+571):327.51

Осіпович В.К.

РОСІЯ - НАТО: ТРАНСФОРМАЦІЯ ДВОСТОРОННІХ ВІДНОСИН

У представленій статті проаналізовані двосторонні відносини, їх зародження, динаміка та перспективи розвитку двох ключових акторів сучасного міжнародного життя - Російської Федерації та Організації Північноатлантичного договору. Розглянуті основні аспекти співробітництва та проблемні питання,також зроблений аналіз певним офіційним заявам та документам. Досліджені процеси сучасних двосторонніх переговорів сторін та їх наслідки.

Ключові слова: НАТО, Росія, Рада «Росія - НАТО», ДЗЗСЄ, вступ України до НАТО, розширення НАТО, основні аспекти співробітництва НАТО та РФ.

В данной статье проанализированы двусторонние отношения, их зарождение, динамика и перспективы развития двух ключевых актеров современной международной жизни - Российской Федерации и Организации Северноатлантического договора. Рассмотрены основные аспекты сотрудничества и проблемные вопросы, также сделан анализ некоторым официальным заявлениям и документам. Исследованы процессы современных двусторонних переговоров сторон и их последствия.

Ключевые слова: Россия, НАТО, Совет «Россия - НАТО», ДОВСЕ, вступление Украины в НАТО, расширение НАТО, основные аспекты сотрудничества.

In this article is given an analysis of bilateral relations of two central actors of contemporary international life - Russian Federation and NATO. The main aspects of cooperation and problems are also considered. The main official statements and documents are mentioned and analyzed. And also the contemporary processes of bilateral negotiations and their results are noticed and explored in the article below.

Key words: Russia, NATO, Russia - NATO Council, CFE, Ukraine and NATO, NATO expansion, main aspects of NATO - RUSSIA cooperation.

Перш за все варто зазначити, що неодноразово у сучасних аналізах та дослідженнях проблем та питань міжнародних відносин науковці звертаються до історії, історичних фактів, і відповідно до їх результатів.

Якщо ж звернути увагу на деякі історичні аспекти цього дослідження, то можна стверджувати, що друга половина ХХ століття характеризувалася блоковим протистоянням і усіма проблемами і кризами, пов'язаними з цим явищем, головними акторами якого, як відомо, були дві великі, впливові держави, на той момент - це СРСР та США. Деякі протиріччя були врегульовані і вирішені угодами, договорами, а в деяких все ж таки залишалось невирішене зіткнення інтересів.

Тому можна вважати, що тема цієї роботи і взагалі співробітництва та перспективи розвитку відносин Росії з НАТО - організацією, яка і зараз є реалізатором американських інтересів, є актуальною і сьогодні. Адже можна спостерігати низку змін у відносинах в зв'язку як з розширенням НАТО, так і з посиленням ролі Росії.

Отже, розглядаючи розвиток відносин Росія - НАТО, можна сказати, що навіть через десять років після підписання Основоположного акту Росія - НАТО, відносини двох сторін вже довгий час залишаються неоднозначними й нестабільними. І не дивлячись навіть на те, що були створені спеціальні інституції для регулювання й підтримки співробітництва, такі як Рада Росія - НАТО, кооперацію в рамках програми «Партнерство заради миру». Москва все частіше висловлювала занепокоєння щодо потенційної загрози зі сторони Організації Північноатлантичного договору. В свою чергу країни - члени Альянсу - теж подекуди виражають своє занепокоєння певними аспектами політики Російської Федерації. Це, перш за все, стосується долі демократичних утворень в Росії, її енергетичної політики відносно сусідніх країн і, звичайно, певних амбіцій повернути, а може, скоріше максимально зберегти статус великої держави, який вона дещо втратила після розпаду СРСР.

І знову ж ці взаємні обвинувачення нагадують ті згадані історичні часи - період «холодної війни», ось тільки їх сенс має трохи інше забарвлення - вже не стоять питання ідеологічного протистояння, а відстоюються інтереси та збереження балансу сил.

Та, незважаючи на усі протиріччя, гласні і негласні, що раніше проявлялися навіть інтенсивніше, ніж сьогодні, у зв'язку з інтенсивними глобальними процесами у світі, між Росією і НАТО існує глибока зацікавленість один в одному. Країни Заходу чітко бачать необхідність інтеграції Росії в євроатлантичні структури, в більшості, звичайно, через залежність від російських енергоресурсів, які у випадку конфронтації можуть стати недоступними для європейських країн. В Росії власна мотивація - вона потребує партнерських відносин з економічно розвиненими європейськими країнами й США для продажі на ці ринки сировинної продукції й залучення інвестицій з цих держав.

До того ж такі фактори як загроза міжнародного тероризму, розповсюдження зброї масового знищення, необхідність боротьби з легальною міграцією та наркотрафіком також зближують позиції двох сторін [5].

Якщо ж перейти до одного з основних «каменів спотикання» у відносинах Росії - НАТО, то ми вважаємо, це питання розширення НАТО. Після закінчення «холодної війни» трансформація НАТО прийняла форми геополітичного розширення, налагоджуючи співробітництво з Росією (через Раду Росія - НАТО, як вже було зазначено), перебудови військової організації під нові задачі - військові і миротворчі дії поза зоною попередньої відповідальності. Хоча при цьому збереглась, хоч і в менш показовій формі, попередня функція військового союзу для колективної оборони від спільного ворога, на яку роблять ставку нові і потенційні члени альянсу - Польща, країни Балтії, Грузія і Україна. Процес розширення на пострадянський простір викликав передбачене зростання напруги у відносинах з Росією, і частково, став одним з факторів п'ятиденної війни в серпні 2008 року. Це обумовлює тенденцію повернення альянсу до звичної функції колективної протидії Росії - тепер вже на пострадянському