Особливе занепокоєння у Росії викликає факт розміщення американських баз у Румунії й Болгарії, які входять у «флангову зону» ДЗЗСЄ. В свою чергу США вказує на те, що розміщення цих баз супроводжується аналогічним скороченням американської присутності в Німеччині і формально не протирічить домовленностям. Ще більш складніша ситуація з країнами Балтії. Латвія, Литва, Естонія приєднались до НАТО ще в 2004 році і таким чином їх озброєння також стали частиною «західної групи» обмеження озброєнь. Проблема в тому, що ці три держави не брали участь у підписанні ДЗЗСЄ 1990 року, але приєднатися до нього не можуть, так як в цьому договорі не існує механізму приєднання нових членів, а адаптований договір 1999 року, який цей механізм передбачає, не вступив в дію.

Усі ці обставини стали приводом для Росії скликати надзвичайну конференцію по ДЗЗСЄ, яка пройшла у Відні 2007 року. На цій конференції Росія висунула ряд вимог:

провести ратифікацію договору до 1 липня 2008 року;

почати скорочення військового потенціалу країн НАТО в якості компенсації за набутий додатковий потенціал, отриманий в ході приєднання до альянсу нових держав, що раніше входили у Варшавський договір;

приєднання до ДЗЗСЄ Литви, Латвії й Естонії;

відміна обмежень на флангове розміщення військ. В свою чергу Брюссель ще раз нагадав Росії

про зобов' язання вивести контингент з Молдови.

Та все ж таки, не досягши бажаного результату на Віденській конференції, Росія 14 липня 2007 року призупинила свою участь в ДЗЗСЄ, хоча така можливість договором навіть не передбачена й заявила, що у випадку відмови НАТО прийняти її вимоги, в грудні 2007 вийде з договору.

Аналізуючи дану ситуацію,варто визнати, що обидві сторони мають право на апеляції одна до одної. З однієї сторони, Росія не вивела війська з Придністров' я, тим самим зберігаючи важелі впливу у цьому регіоні, що суперечить Стамбульським зобов'язанням 1999 року. З другої сторони, як результат розширення після закінчення «холодної війни», НАТО отримало відчутну перевагу у звичайних озброєннях над Росією. В даній ситуації можливим рішенням є запропонований Москвою варіант розробки нової угоди. Але для НАТО запропоновано Росією формула скорочення власного потенціалу, як результат вступу в організацію колишніх країн - членів ОВД, виглядає неприйнятною й означає прирівняння військового потенціалу європейських країн - членів НАТО та Росії.

В цілому дискусію навколо ДЗЗСЄ варто розглядати як бажання Росії відродити свої позиції, втрачені з розпадом СРСР.

Але вже згідно з останніми даними березня 2010 року Росія прагне відновити діалог з НАТО по ДЗЗСЄ. Росія направила керівництву НАТО пропозиції щодо розблокування ситуації навколо Договору щодо звичайних збройних сил в Європі. Відповідний лист був направлений на адресу генерального секретаря альянсу Андерса Фога Расмуссена. Цей лист дає можливість керівництву НАТО краще зрозуміти позицію Росії щодо цього питання і відновити діалог по ДЗЗСЄ. Головною вимогою російського керівництва є відміна так званих «флангових обмежень», які є перепоною вільному переміщенню російських збройних сил по території всієї країни. Росія, як і раніше, наполягає на наданні їй гарантій ратифікації країнами НАТО адаптованої версії договору, який був підписаний у 1999 році. На даний момент цей документ підписали 30 країн, однак ратифікували лише Росія, Казахстан, Україна і Білорусь. Крім того, Росія вважає, що до договору повинні приєднатися всі країни НАТО. На сьогодні ця угода не поширюється на країни Балтії, які її не підписували. Ще однією вимогою є початок переговорів щодо модернізації ДЗЗСЄ одразу після вступу у силу адаптованого договору.

Хоча сама Росія не виконала своє головне зобов'язання і основну вимогу - вивести війська з Придністров' я. І не дивлячись, на безліч закликів з усіх сторін, Російська Федерація, навіть незважаючи на бажання відродити діалог, війська не вивела. Тому важко передбачити подальший розвиток подій щодо налагодження діалогу навколо ДЗЗСЄ.

Та все ж таки ми можемо спостерігати деякі зрушення у відносинах і співробітництві НАТО та Росії. Ось, наприклад, останньою яскравою заявою НАТО, а саме Німеччини, стала пропозиція запросити Росію до Організації Північноатлантичного договору. Ряд впливових експертів прямо пропонують Заходу запросити Росію в Альянс. Колишній міністр оборони Німеччини Фолькер Рюе, колишній представник військового комітету НАТО Клаус Науманн, німецький дипломат Франк Ельбе вважають, що для Заходу настав час запросити Росію до НАТО. Вони стверджують, що конфронтація між Сходом і Заходом завершилась, і Москва на даний момент має багато спільних інтересів з НАТО. Вони вважають, що на сьогодні без Росії неможливо повномасштабно реформувати альянс, вирішувати нові проблеми оборони і безпеки й відповідати на нові виклики у світі.

Також спеціалісти вважають, що майбутнє НАТО можна розглядати лише як рамкову структуру для трьох центрів сили - Північної Америки, Європи і Росії. Адже у них є спільні інтереси і спільні загрози в сучасному світі. Тому німецькі експерти впевнені, що для Росії повинні бути відкриті двері для вступу до НАТО. Москва, в свою чергу, повинна бути готовою взяти на себе права та обов'язки члена НАТО, як рівного серед рівних. «Якщо ж Росія стане членом НАТО, то в результаті буде легше інтегрувати