УДК 323.3:316.346.2(477)

Іовчева А.М.

ГЕНДЕРНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ: СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

РОЗВИТКУ

У статті досліджується проблема гендерного збалансування в українському політикумі. Автор ґрунтовно аналізує актуальність гендерних трансформацій для політичного життя країни. Окрім того, автор окреслює сучасні тенденції гендерних перетворень у вітчизняній політиці та робить певні прогнози щодо подальшого вирішення цієї проблеми в Україні.

Ключові слова: гендер, гендерна рівність, гендерні трансформації, гендерне збалансування.

В статье исследуется проблема гендерного сбалансирования в украинском политикуме. Автор детально анализирует актуальность гендерных трансформаций для политической жизни страны. Кроме того, автор определяет современные тенденции гендерных преобразований в отечественной политике и делает определенные прогнозы относительно дальнейшего решения этой проблемы в Украине.

Ключевые слова: гендер, гендерное равенство, гендерные трансформации, гендерное сбалансирование.

This article deals with the problem of gender balance in Ukrainian politics. The author analyzes the relevance of gendertransformation for the political life of our country. Furthermore, author defines the current trends of gender transformation in our politics and makes some predictions about future solutions to this problem in Ukraine.

Key words: gender, gender equality, gender transformation, gender balance.

Питання тендеру в політичній площині є дуже актуальним для більшості розвинених країн світу. Принципи позитивної дискримінації, гендерне квотування, широке залучення жінок до участі в політичних процесах стали незмінними атрибутами демократичних перетворень в країнах Європи, Південної та Північної Америки. Світова практика свідчить, що зі збільшенням кількості жінок в політиці спостерігаються якісні зміни у всіх сферах внутрішньої та зовнішньої політики держави. «Всі дослідження показують, що якщо жінка є в парламенті, в уряді, то він стає більш стабільним, більш збалансованим, більш практичним», - зазначає директор програм політичного аналізу Центру перспективних досліджень Віктор Чумак [10]. Через це європейські парламенти намагаються віддавати жінкам не менш як 40 % влади [14]. Здебільшого, це гуманітарні й соціальні галузі, оскільки жінок вважають більш поміркованими та ґрунтовними за чоловіків в питаннях материнства й захисту інтересів пільгових категорій населення, в питаннях освіти, науки та культури. Однак звужувати сферу компетенції жінок-політиків лише до цих галузей буде помилкою, оскільки історії відомі яскраві приклади ефективного жіночого управління сферами оборони, зовнішньої політики тощо.

Тож, світовий загал вбачає в активному залученні жінок в політику шлях до ефективних трансформацій в системі управління державою. Однак, в Україні гендерні перетворення в політичному середовищі сприймаються досить неоднозначно, в більшості випадків, навіть негативно.

Метою даної статті є відстеження основних тенденцій щодо питань гендерних перетворень в українській політиці та здійснення певних прогнозів щодо майбутніх перетворень у цій сфері.

При дослідженні гендерної збалансованості в політиці України стали корисними доробки вітчизняних дослідників Т. Мокріді [11], І. Грабовська [4], Д. Видріна [3], в яких автори намагались окреслити специфіку гендерних процесів в Україні. Визначення поняття тендеру автор досліджував за допомогою праць таких дослідників як І. Калабіхіна [6],

Вороніна [2], Н. Абубікирова [1] та ін. Окрім того, автор ознайомився з роботами Г. Мірошніченко [9], Н. Шевченко [17] та Л. Харченко [15], які розглядають певну еволюцію гендерних змін у вітчизняній політиці.

Поняття гендеру було введено в науковий обіг Джоном Мані ще в 1955році [7]. З тих пір, вчені всього світу активно оперують ним під час психологічних, біологічних, соціальних, політологічних, етнографічних та інших досліджень. Проте, достеменно відомо, що досі не існує єдино прийнятого визначення поняття «гендер». Так, наприклад, Н. Абабікірова вважає, гендер - «це репрезентація кожної індивідуальності в термінах специфічних соціальних відносин» [1, с. 124]. Дослідники Швейцарського агентства з розвитку і співробітництва розглядають гендер як поняття, що «визначається концепцією завдань, функцій та ролей, які призначені суспільством жінці та чоловіку в їх суспільному та особистому житті» [18]. Російські вчені О. Вороніна та Т. Кліменкова тлумачать гендер як «соціальний конструкт, який визначає певний шлях нормування» [2, с. 8]. В інтернет- словнику зазначається, що «гендер - це певна сукупність поведінкових норм, притаманних чоловікам і жінкам; як соціальну модель людини, яка визначає її місце в суспільстві» [16]. І. Калабахіна визначає гендер як «соціальна стать, яка не є тотожною до біологічної статі, конструюється соціальною практикою та соціальними стереотипами» [6, с. 4].

Можна помітити, що більшість дослідників пов'язують поняття гендеру з соціальним буттям людини та не є ідентичним до статі. Однак, автор впевнений, що незважаючи на те, що гендер дійсно є не тотожним до статі, не можна категорично відмежовувати ці поняття, оскільки, вони тісно пов'язані і впливають один на одне. На думку автора, гендер - це сукупність соціально сформованих характеристик людини, що визначає психологічну, соціальну та культурну відмінність між чоловіками й жінками.

Гендер в контексті української політики - питання досить суперечливе. На сьогодні не існує однозначної думки щодо даного поняття. Однак, незважаючи на це, особливості розвитку світової політики свідчать, що жінки в політиці - є необхідною вимогою часу. Адже, як зазначає

Грабовська «у всьому цивілізованому світі стало певною аксіомою, що ступінь свободи жінки в суспільстві є показником міри свободи суспільства загалом» [4]. Сьогодні практична складова даної аксіоми визначається певними вимірами цієї свободи, яка базується на залучення жіноцтва до сфери прийняття відповідальних політичних рішень. Без цього неможлива побудова гендерно-збалансованого суспільства в Україні,