Однією з найпоширеніших різновидів громадських об' єднань є молодіжні організації, які виражають особливі потреби й інтереси молоді. До основних характеристик об' єднань належать наявність спільної мети, певної документально оформленої програми, відповідної структури, за допомогою якої реалізуються поставлені цілі. Вони звільняють особистість від необхідності самостійно вирішувати свої проблеми. За своєю природою молодіжні громадські організації безпосередньо не займаються політикою, але для вирішення власних проблем їм потрібно впливати на владні відносини.

Молодіжні організації функціонують як політичні організації тільки в тому разі, коли переслідують суто політичні завдання або реалізують свої інтереси політичними методами. Однак, на відміну від політичних партій, вони не прагнуть до завоювання влади, а намагаються впливати на владу, політичних діячів для прийняття потрібних їм рішень.

Для розуміння сутності діяльності молодіжних організацій важливим є визначення їхніх функцій, а саме: представництво й захист групових інтересів; суспільної активізації; формування громадської думки; підбір і підготовка кадрів; виховна; інформаційна.

Вітчизняний досвід періоду незалежності переконливо підтверджує наростання взаємовпливів владних органів і молодіжних громадських структур. Ці взаємовпливи посилюються в ході поглиблення демократизації суспільства. У різних державах напрацьовано свої підходи та вироблено відповідні механізми. Координаційний вплив роблять і міжнародні установи, в тому числі й ООН.

Останнім часом у науковому середовищі проблема відносин влади та громадських організацій стає дедалі актуальнішою в контексті європеїзації державного управління [2; 3; 4]. У той же час огляд вітчизняної наукової літератури дає підстави констатувати, що проблема комплексного дослідження процесу вироблення державної політики через залучення молодіжних організацій ще не стала об' єктом спеціальних досліджень.

Як зазначає Л. Пал: «Процесів вироблення політики багато, а тому вони відрізнятимуться відповідно до сектора, залежно від учасників, інституційної спадщини, від минулих варіантів політики, природи політичних суперечок...» [7, с. 171].

Громадські організації Європейського Союзу характеризується різноманітними напрямками діяльності, за допомогою яких вони надають величезний комплекс послуг як своїм членам, так і значно більшому колу людей. Громадські організації створюються не для отримання і розподілу ресурсів, а з метою якісно змінити суспільство та допомогти людям незалежно від етнічних, конфесійних та політичних вподобань [8, с. 3].

Проблема відносин влади і структуризації молодіжних організацій стає дедалі актуальнішою в контексті створення передумов для забезпечення європейської інтеграції України.

Усе частіше дослідники звертають увагу на світові та європейські моделі залучення громадськості до процесу прийняття рішень на усіх рівнях. Метою соціального партнерства у світовій практиці є партнерська взаємодія молодіжних громадських організацій та державних інституцій [1, с. 12-13].

Чимало аналітиків вважає, що молодіжні громадські організації мають ряд суттєвих переваг над владними інституціями у виконанні державних програм. На нашу думку, до найголовніших із них можна віднести такі:

вони гнучкіші і менш забюрократизовані, ніж державні структури;

краще розуміють проблеми найбідніших і маргінальних груп;

мало залежать від політичної кон'юнктури або підтримки;

менше підпадають під впливи груп за інтересами та груп тиску;

керуються ширшими ціннісними мотиваціями;

їх практичний досвід пов'язаний із безносе- редньою участю;

ефективніше вирішують проблеми, що містяться на стику політики, держави і громадянського суспільства.

Однак ці переваги забезпечують пріоритетність розвитку таких організацій на початковому етапі. Пізніше, після успіхів у досягненні первинних цілей, ефективність послаблюється і стають виразнішими слабкі сторони громадських організацій. До них необхідно віднести такі:

мала чисельність об'єднань, а відповідно, обмежені організаційно-управлінські можливості;

велика залежність від фінансування, що надходить у формі державної допомоги, що часто призводить до зниження активності;

в міру розширення молодіжні організації втрачають керованість і мобільність;

поступове наростання процесів бюрократизації;

посилення домінуючих впливів лідерів та неминуча втрата демократичних характе- рис-ик.

Узагальнення світового досвіду надає можливість визначити загальні засади діяльності держави різних країн у сфері залучення молодіжних громадських організацій до процесу формування та реалізації державної політики:

участь молодіжних громадських організацій у процесі формування державно-управлінських рішень може відбуватися шляхом декларацій, угод, створення в органах влади спеціальних департаментів по роботі з громадськими організаціями, а також створення системи податкових та інших пільг;

створення нормативно-правової бази, що закріплює принципи соціальної взаємодії;

співпраця органів влади і молодіжних громадських організацій відбувається паралельно з делегуванням повноважень;

наявність програмних документів, що визначає сфери, принципи, мету та завдання побудови паритетної взаємодії органів влади і молодіжних громадських організацій.

У сучасній Україні молодіжні організації є однією із форм реалізації самоврядування та індикатором демократичності політичної системи, яка на сьогодні, ще не є усталеною. Подальшому процесу залучення даних інституцій до вироблення державної політики заважає ряд перешкод. Серед них найбільшими можна назвати проблеми недосконалості правової основи діяльності молодіжних організацій та відсутність ресурсів.

Визначальне значення має вироблення державної молодіжної політики і залучення до її реалізації молодіжних організацій. В Україні тривають пошуки визначення балансу між центральними і регіональними складовими. В цілому ж у відносинах держави і молодіжних організацій не вдалося викорінити бюрократизацію та створити якісну нормативно-правову базу, яка напрацьована у країнах Європейського Союзу.

Отже, вивчення, уніфікація та запровадження закордонного досвіду взаємодії органів влади і громадських організацій може бути корисним при формуванні та реалізації державної політики, як передумови забезпечення європейської інтеграції Україні.

ЛІТЕРАТУРА

Войтков В. «Третий сектор» загнан в пятый угол / В. Войтков // Власть и политика. - 2003. - № 32-33. - С. 13.

Грицяк І.А. Європейське управління: теоретико-методологічні засади: Моногр. - К.: