УДК 323.2(438+477)

Бусленко В.В.

ДОСЯГНЕННЯ КОНСЕНСУСУ МІЖ ВЛАДОЮ І ПОЛІТИЧНОЮ ОПОЗИЦІЄЮ

В КОНТЕКСТІ ПРОЦЕСІВ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ (ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ)

У дослідженні на основі компаративістського підходу аналізуються рівні консолідації' влади та опозиції в країнах ЄС та в Україні. Консенсус між владою і опозицією розглядається як важливий принцип реалізації політики євроінтеграції та необхідна умова для досягнення політичної стабільності та прийняття зовнішньополітичних рішень. Окреслено перспективи встановлення в Україні консенсусної демократії.

Ключові слова: політична опозиція, європейська інтеграція, зовнішня політика, політичний компроміс, партія, політична влада.

В исследовании на основе компаративистского подхода анализируются равные консолидации власти и оппозиции в странах ЕС и в Украине. Консенсус между властью и оппозицией рассматривается как важный принцип реализации политики евроинтеграции и необходимое условие для достижения политической стабильности и принятия внешнеполитических решений. Очерченно перспективы установления в Украине консенсусной демократии.

Ключевые слова: политическая оппозиция, европейская интеграция, внешняя политика, политический компромисс, партия, политическая власть.

The research is based on comparative approach and analyzes consolidation levels of power and opposition in EU countries and Ukraine. The consensus between power and opposition is considered as an important principle of realization of Eurointegration policy and necessary condition for reaching political stability and taking foreign policy decisions. The author outlines perspective of forming consensual democracy in Ukraine

Key words: political opposition, European integration, foreign policy, political compromise, party, political power.

Європейський Союз залишається пріоритетним напрямком зовнішньої політики України. Започаткований ще з 1992 року діалог з ЄС на сьогодні набув інтенсивного та прагматичного характеру, сприяючи істотному зменшенню дистанції між Україною та країнами Центральної Європи. Саме ж входження країни до ЄС згідно рішення Європейської Ради (1993 р.) вимагає відповідності певним критеріям. Одними з таких критеріїв є здатність забезпечити стабільність державних і суспільних інститутів, гарантії демократії, верховенство закону і дотримання прав людини, включаючи захист прав меншості. Про наближення до європейських демократичних стандартів свідчить той факт, що в оприлюдненому в січні 2009 р.

міжнародною організацією Freedom Ноше рейтингу політичної свободи у світі, Україна увійшла в число вільних країн, забезпечивши на 3 бали політичні права і на 2 бали громадянські свободи (найвищий бал - 1, найгірший - 7) [6].

В умовах об'єктивної неможливості отримання Україною найближчим часом статусу повноправного члена ЄС, перспективним залишається набуття нею статусу асоційованого членства. Успішність подальшої євроінтеграційної політики держави визначається багатьма як зовнішньополітичними, так і внутрішньополітичними чинниками. Серед них в першу чергу слід назвати політичну стабільність, яка в значній мірі залежить від вміння політичної влади та опозиції досягати консенсусу при прийнятті політичних рішень. Це і визначає актуальність дослідження.

Об'єкт дослідження - політична опозиція як чинник впливу на зовнішню політику країни.

Предмет дослідження - характер взаємовідносин влади та політичної опозиції в Україні в ході реалізації стратегії євроінтеграції.

Метою статті є окреслення проблеми та визначення перспективи досягнення консенсусу між владою і політичною опозицією в Україні стосовно євроінтетраційної' стратегії, використовуючи компаративістський підхід.

Ступінь наукової розробки проблеми. В переважній більшості наукових праць з даної проблематики лише фрагментарно висвітлено питання встановлення консенсусного характеру взаємодії між владою та опозицією в період прийняття колегіальних рішень в країнах Європейського Союзу. Зокрема теоретичні та практичні аспекти проблеми розглянуто в колективній монографії А. Романюка та Ю. Шведи «Партії та електоральна політика» [10].

Також ми спиралися на роботи, в яких досліджено роль опозиційних та провладних партій Польщі в процесі входження країни до ЄС в 2004 р. Це праці А. Шиманського, Т. Годлевського [5; 2]. В дослідженні використані аналітичні звіти польського Центру міжнародних стосунків [1].

Інституційні можливості впливу політичної опозиції на розробку і реалізацію зовнішньої політики України частково розкрито в аналітичних дослідженнях фахівців Центру ім. Разумкова [8]. Проблемам зменшення конфліктності у взаємовідносинах між владою та парламентською опозицією присвятила статтю З. Балабаєва [7].

Під політичною опозицією ми розуміємо політичний інститут, який включає в себе сукупність відсторонених від влади партій, організацій, рухів, створений для вираження і захисту альтернативних або протилежних інтересів, які реалізуються в політиці влади. Цей інститут покликаний виражати оціночні відношення і вимоги до політичної влади, всього суспільства або певної його частини. Опозиція, будучи невід'ємним елементом механізму «стримування і противаг» через демократичні інститути здатна впливати на політичний процес, у тому числі - на процес розробки зовнішньої політики та її реалізації. Їй належить конструктивна місія ініціювання дискусії, контролю, виявлення помилок і проблем, домагання корекції урядового курсу, пропонування власних програм.

Слід відзначити, що політична опозиція приховує в собі достатньо сильний потенціал поляризації електорату і в значній мірі впливає на зовнішньополітичні орієнтації населення. За висновками аналітиків Центру ім. Разумкова, громадська думка має виразну регіональну специфіку. Існує вже традиційний «вододіл» між позиціями респондентів Центру та Заходу країни, з одного боку, і Сходу та Півдня - з іншого, стосовно вступу до ЄС [8, c. 37]. Цьому в певній мірі сприяло використання політичною опозицією під час парламентських виборів 2006-2007 рр. проросійської та антинатівської риторики на Півдні та Сході України. Разом з тим, за результатами соціологічних опитувань експертів, проведених в 2006-2008 р. Центром ім. Разумкова, серед рейтингу перешкод інтеграції до ЄС в Україні відмічено протистояння на рівні Президент- Парламент-Уряд