У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


період темпи законодавчого процесу у значній мірі залежали від уміння налагодити співпрацю між урядом та опозицією. В умовах правління урядової меншості виникла необхідність у визначенні ролі опозиції в переговорному процесі з ЄС. Адже без підтримки нею законопроектів ставали проблематичними подальші інтеграційні процеси. Опозиція на той час в основному була представлена Союзом демократичної лівиці. В червні 2000 р. екс-прем'єр Я. Бі- лецький заявив, що створення уряду меншості буде означати послаблення позиції Польщі на переговорах і запропонував розширити польську делегацію на переговорах за рахунок опозиції. Подібною була і позиція Президента О. Квасневського, який вніс пропозицію прийняти спеціальний пакт щодо інтеграції Польщі з Європейським Союзом, який дозволив би участь в переговорах також експертів з опозиції.

Такі підходи викликають певні застереження. З однієї сторони, інтеграція Польщі до ЄС було завданням першочерговим як для влади, так і для опозиції і тимчасовий союз між ними міг би бути виправданий необхідністю реалізації стратегічного курсу. Але з іншої сторони, входження опозиції до представницьких структур, які у значній мірі визначали реалізацію зовнішньополітичного курсу країни з усіма можливими наслідками, позбавляло б її можливості критики урядового курсу та генерування альтернативних рішень. Більше того, в таких умовах опозиція брала на себе разом з урядом політичну відповідальність за реалізацію влади, що переводило б її в категорію провладних і позбавляло опозиційного характеру. Але з наближенням президентської кампанії, а пізніше і парламентських виборів 2001 р. реалізувати наміри опозиції вдалося лише частково. Представників опозиції було включено в ролі спостерігачів в Комітет європейської інтеграції.

Такий приклад є свідченням того, що ідея повернення в Європу ставала в умовах урядової кризи вагомим інтеграційним чинником. Але ми не можемо говорити про цілковиту одностайність польських політиків щодо відповідності входження до ЄС національним інтересам країни. В політикумі не припинялись дискусії щодо місця і ролі Польщі в європейському співтоваристві, про можливі наслідки вступу та їх вплив на подальші відносини з США. Для багатьох партій питання вступу до ЄС стало чи не основним пунктом програми напередодні парламентських виборів в 2001 р.

Аналізуючи програмні документи партій А. Ши- манський виділяє три категорії партій, які вирізняються між собою підходами щодо вступу до ЄС. До першої категорії, так званих євроінтузіастів, зараховував коаліцію «Союз демократичної лівиці» (Унія праці, Унія свободи, Громадянська платформа). В програмах тих трьох угрупувань вступ Польщі до ЄС розглядався як великий шанс [5, c. 271].

До другої групи можна віднести поміркованих симпатиків вступу країни до ЄС. Це, насамперед, Право і справедливість, Польська народна партія, Акція виборча «Солідарність» правиці, і з застереженням Самооборона РП. Ставлення цих партій до ЄС можна коротко звести до наступної тези: «Ми є за входження Польщі до Європейського Союзу, але...». Часто в програмах партій підоре- слювалося, що входження Польщі до ЄС повинно спиратися на чинниках партнерських, які б давали рівну користь для Польщі та ЄС. Певною мірою ці угрупування заявляли про певний консерватизм, що яскраво проявлялося в намаганні зберегти в умовах інтеграції національну ідентичність, культурні та духовні цінності.

В нашому дослідженні особливо важливим є аналіз передвиборчих гасел партій, які очолили в 2001 р. опозицію в Сеймі. Насамперед, це Право і справедливість та Самооборона РП. Так представники Права і справедливості часто підкреслювали потребу керуватися в переговорах щодо входження в ЄС насамперед національними інтересами. При цьому ПіС скептично відносилася до проекту Конституції ЄС, вважаючи, що вона відповідає інтересам Польщі і обмежує її суверенність [4, c. 115]. Лідери Самооборони РП наголошували, що в переговорному процесі поступки не повинні бути лише з польської сторони.

Третім напрямком, який виокремлювався з передвиборчих програм партій був постулат, аби перед референдумом, в якому громадяни мали виразити згоду на ратифікацію умови вступу до Європейського Союзу, було поінформовано населення про позитивні та негативні наслідки членства в ЄС. Відсутність серед впливових польських партій противників євроінтеграції, істотним чином вплинуло на стан громадської думки. В червні 2003 року на референдумі із питання приєднання країни до Європейського Союзу 77,85 % учасників позитивно сприйняли ідею входження до ЄС.

Підсумовуючи сказане відмітимо, що в Польщі ідея вступу до ЄС мала інтегративний характер і була реалізована завдяки досягненню згоди між владою і опозицією щодо стратегії і тактики її практичної реалізації. Залучення кадрового, ідеологічного та організаційного потенціалу опозиції надавало євроінтеграційним процесам більшого динамізму та прогнозованості, сприяючи легітимізації рішень і дій влади.

Перспективною для політичної стабільності та ефективної зовнішньополітичної діяльності країни є досягнення консенсусної демократії, як особливого типу політичної культури, яка змушує політичних діячів домовлятися, шукати ефективних компромісів, шляхів конструктивного співробітництва зі всіма політичними силами, формуючи при цьому «вирішальну меншість», забезпечивши її активну участь в управлінні суспільством.

Слід відзначити, що європейські спільноти мають значний досвід прийняття колегіальних рішень не шляхом голосування, коли перемагає позиція більшості, а через узгодження позицій і пошук формулювань, сприйнятливих для всіх сторін, що беруть участь в обговоренні питання. Якщо не вдається погодити всі положення загального рішення, то приймаються лише ті з них, які погоджені з кожним учасником дискусії. Так, в Іспанії близько 70 відсотків всіх «основних законів» (конституційно важливих законопроектів, які потребують ухвалення парламентською більшістю) апробовуються


Сторінки: 1 2 3 4