Принцип консенсусу закладений і у функціонуванні Європейського Союзу, в якому інститути влади слугують не механічному втіленню волі більшості, а реалістичному включенню національних і наднаціональних політичних інститутів в процес прийняття рішень і встановлення між ними конструктивного діалогу. Так, в Європейському Парламенті, як правило, з'являються дві найбільші парламентські групи, які не мають абсолютну більшість. В цій ситуації дві партії вирішують кооперуватись, щоб не допустити блокування діяльності парламенту і тим самим розвіяти сумніви серед інших інституційних партнерів відносно ефективності парламенту в процесі прийняття рішень. Результатом такої самоорганізації конкуренції є збалансована і ефективна робота Парламенту. Консенсусний характер демократії забезпечується завдяки коаліційності органів влади, пропорційному представництву в них груп і меншостей суспільства, високому рівню політичної культури, організованості населення і структурованості його групових інтересів [10, c. 182].

В українській політиці розуміння консенсусу дещо звужене та обмежене і розглядається як форма розв' язання вже наявного політичного конфлікту. Яскравий тому приклад - гострий політичний конфлікт, що виник між опозицією, яку очолював В. Ющенко, і владою за президентства Л. Кучми. Спроба старої еліти втриматися при владі за допомогою політтехнологій і фальсифікації президентських виборів не вдалася. Події т. зв. помаранчевої революції стали, з однієї сторони, демонстрацією європейських цінностей: віри в демократію, готовності відстоювання і захисту політичних прав і свобод. З іншої сторони, показували неготовність і невміння влади досягати консенсусу з опозицією в прийнятті політичних рішень. Лише через посередництво представників Євросоюзу (Х. Солані й президентів країн членів ЄС - В. Адамкуса і

Квасневського) вдалося розпочати переговорний процес за круглим столом В. Ющенка, Л. Кучми і

Януковича.

Західна політична культура передбачає застосування принципу консенсусу для погодження різних інтересів та точок зору на всіх етапах прийняття важливих суспільно-політичних рішень. Цей підхід є досить актуальним для України у зв' язку з необхідністю стабільного і повноцінного функціонування політичних інститутів, налагоджування співробітництва влади з сильною опозицією, яка представляє майже половину українського електо- рату, забезпечення загального курсу в процесі євроінтеграції. При цьому важливо, щоб представники влади і політичної опозиції при укладенні домовленостей виходили не з вузько прагматичних і корпоративних підходів, а захищали національні інтереси.

Таким чином, успішність реалізації курсу на європейську інтеграцію багато в чому залежить від вміння політиків досягнути конструктивних домовленостей, консолідації влади і опозиції, чіткішого визначення ролі політичної опозиції при прийнятті важливих політичних рішень. Перспективним для країни вбачаємо рух по шляху консенсусної демократії. Стабільне функціонування владних інститутів в цих умовах сприяло б покращенню іміджу України серед держав - членів Європейского Союзу на міжнародній арені та наблизило б її до асоційованого членства.

ЛІТЕРАТУРА

Buras P., Marek A. Harmonizacja polskiego prawa z prawem UE a sytuacja polityczna po powolaniu rzdu mniejszosciowego (cz. 1) / Centrum stosunkow midzynarodowych. Raporty i Analizy. - 2000. - Nr 1/00. - 25 s.

Godlewski T. Status opozycji parlamentarnej III RP, [w:] Opozycja w systemach demokratycznych i niedemokratycznych / Red. K. Labdz, M. Mikolajczyk. - Krakow, 2001. - S. 465-471. - www.NEWSru.ua // Україна // 27 лют. 2008 р.

Partie i koalicje polityczne III Rzeczypospolitej / Pod redakj K. Paszkiewicz. - Wroclaw, 2004. - 190 s.

Szymanski A. Unia Europejska w programach ugrupowan uczestniczcych w wyborach parlamentarnych w 2001 r., [w]: Demokratyzacja w III Rzeczypospolitej / Pod red. A. Antoszewskiego. - Wroclaw: Wydaw. Uniwersytetu Wroclawskiego, 2002. - S. 268-279. - www.4post.com.ua/politics/121736.html.

Балабаева З.В. Политическая динамика и оппозиция // Політична опозиція: теорія та історія, світовий досвід та українська практика. Матеріали науково-практичної конференції. - Київ, 1996. - С. 60-61.

Європейська інтеграція: позиції експертів // Національна безпека і оборона. - 2008. - .№ 6. - С. 59-62.

Mujica A., Sаnchez-Cuenca I. Consensus and Parliamentary Opposition: The Case of Spain // Government and Opposition. - Vol. 41. - Issue 1. - S. 86-93.

Романюк А. Шведа Ю. Партії та електоральна політика. - Львів: Астролябія, 2005. - 366 с.

Спільна заява щодо Угоди про асоціацію ЄС-Україна [Електронний ресурс] / Комітет з питань Європейської інтеграції Верховної Ради України. - Режим доступу: www.comeuroint.rada.gov.ua/komevroint.