Вплив внутрішніх і зовнішніх факторів на нерівномірність розвитку країн - розмір самого боргу [7]. Проблема виплати боргу ускладнюється постійним зростання�...

Стаття - Вплив внутрішніх і зовнішніх факторів на нерівномірність розвитку країн

розмір самого боргу [7]. Проблема виплати боргу ускладнюється постійним зростанням відсоткових ставок і збільшенням долі короткострокових зобов'язань в боргах. Крім того, почався відплив капіталу з країн, які були найбільш обтяжені великими боргами. За оцінками вчених, між 1976 і 1985 роками такі країни, як Бразилія, Мексика, Аргентина, Венесуела, втратили в результаті відпливу капіталів у 200 млрд. дол. Ця сума становила близько 50% всіх позик країн, що розвиваються за цей період. Вважається, що 62% зростання боргу Аргентини і 71% боргу Мексики - результат відпливу капіталів [8]. Через необхідність виплачувати значні суми в більшості країн відбувалося зменшення споживання на особу, а виділені на зростання і споживання інвестиції переорієнтувалися на виплату боргових зобов'язань. Багато країн, обтяжених важкою заборгованістю, особливо африканські, виявились у порочному колі. Вони змушені були заохочувати нові кредити, і, як результат, їх зобов'язання по обслуговуванню боргу досягли величезних розмірів. Незважаючи на те, що час від часу проводиться реструктуризація і списування боргів, ситуація не змінюється (особливо враховуючи той факт, що реструктурується і списується лише незначна частина боргів). Виплата заборгованості відволікає ресурси від економічного розвитку, в той час як його прискорення - єдиний надійний засіб позбавитись боргової западні. Кредитна залежність не тільки консервує відсталість, але й виступає механізмом, за допомогою якого здійснюється перекачування доходу із слабких країн до розвинених. Чистий приток ресурсів у країни, що розвиваються, становив 35,9 млрд. дол. у 1981 році і змінився чистим його відтоком в 35,2 млрд. дол. в 1998 р. [9]. І це при тому, що, як вважають деякі дослідники, історичний борг Заходу перед країнами Третього світу становить набагато більшу суму.

Інвестиції з боку ТНК створюють механізм постійного відтоку з цих країн ресурсів у масштабах, які перебільшують розмір капіталу, що поступив. Країни, що розвиваються, не завжди можуть виробляти готову продукцію, ТНК купують у них сировину і працю за низькими цінами, а експортують за вищими цінами. Прибуток, як правило, переводиться за кордон, реінвестується лише його незначна частина. До того ж у країнах, що розвиваються, як правило, створюються підприємства або брудні, або з падаючою ефективністю. Нові технології найчастіше не виходять за межі ТНК, підприємства ТНК концентрують кращі місцеві кадри, використовують кошти місцевої кредитної системи, монополізують споживання окремих ресурсів. До того ж уряди країн часто створюють для них режим найбільшого сприяння. Все це приводить до того, що багаті країни отримують значні додаткові прибутки і

ЛІТЕРАТУРА

Див., напр.: Білорус О.Г., Гончаренко М.О., Зленко В. А. та ін. Глобалізація і безпека розвитку. - К.: КНЕУ, 2002. - 780 с.; Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі / Ю.М. Пахомов, Д.Г. Лук'яненко, Б.В. Губський. - К.: Україна, 1997. - 240 с.; Лук'яненко Д.Г., Білорус О.Г., Губський Б.В. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації. - К.: КНЕУ, 2001. - 538 с. та ін.

Див., напр.: World Development Report http://www.worldbank.org/; Human Development Report http://www.un.org/undp/org/hdr/2004; World Economic Outlook http://www/imf.org/docs/ehg/weo/html та ін.

Дрейер О.К. Глобальные проблемы и «Третий мир». - М., 1991. - С. 87.

Шишков Ю.В. Глобализация - враг или союзник развивающихся стран // Международная экономика и международные отношения. - № 4. - 2003. - С. 7.

«Третий мир» и судьбы человечества. - М., 1990. - С. 77.

World Development Report, 1992 http://www.worldbank.org /docs/wdr/english/2004/htm/,

Глобализация сопротивления: борьба в мире / Отв. ред. С Амин и Ф. Утар. - М., 2004. - С. 187.

Тодаро М.П. Экономическое развитие. - М.: ЮНИТИ, 1997. - С. 429.

Там само.

Сторінки: 1 2 3 4 5