УДК 327 (470+571+510)

Шевчук О.В., Миколаївський державний університет імені В.О. Сухомлинського

Орієнтальні виміри зовнішньополітичної взаємодії у форматі РФ-КНР

Стаття присвячена аналізу орієнтальних змін у зовнішньополітичних концепціях РФ та КНР, пов 'язаних із геополітичними трансформаціями кінця ХХ - початку ХХІ ст. Здійснена спроба з урахуванням сучасних тенденцій політичного розвитку спрогнозувати подальші тенденції та вектори зовнішньополітичної взаємодії у форматі Російська Федерація - Китайська Народна Республіка.

The article is devoted to the analysis oriental changes in the foreign policy conceptions of Russian Federation and People's Chinese Republic which are connected with geopolitics transformations XX end XXI beginning. The author attempted to profit the farthest tendencies and vector foreign policy interaction in the format Russian Federation and People's Chinese Republic with taking info account modern tendencies of the political development.

Сучасний період трансформації архітектоніки світової системи взаємовідносин характеризується розбудовою нової моделі взаємодії між державами, основними домінантами якої є перехід від конфронтаційних концепцій світового розвитку до активізації інтеграційних процесів, створення ефективної конструкції систем безпеки на глобальному, регіональному, субрегіональному та національному рівнях, використання політичних та дипломатичних засобів як раціональних інструментів міжнародної політики. У цьому контексті виникає потреба дослідження проблем безпеки (як і нових форм міжнародного співробітництва) на геополітичному та регіональному рівнях, необхідність аналізу впливу викликів та загроз глобального та регіонального характеру на формування й трансформацію основних вимірів різнорівневих механізмів безпеки. Це є особливо актуальним для Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР), політичний простір якого характеризується наявністю багатьох джерел міжнародної конфліктності. Факторами, які надзвичайно актуалізують даний напрямок дослідження, є: дієздатність цілком протилежної тенденції світового розвитку - зниження ролі ООН у розв'язанні міжнародних проблем, активізація дій НАТО на чолі із США, домінування західної концепції розвитку, знову ж таки на чолі із США, збереження силового чинника у вирішенні проблемних питань еволюції світової системи відносин; адаптаційний період Росії до радикальної зміни власного статусу на міжнародній арені, пов'язаної із значною втратою економічної та політичної могутності, що безпосередньо впливає на варіативність зовнішньополітичних підходів РФ до визначальних тенденцій розвитку світового політичного процесу; активне нарощування КНР національного економічного потенціалу, що надає їй грунтовні підстави для перегляду власних позицій на глобальному та регіональному рівнях, що, в свою чергу, обумовлює необхідність концептуальної розробки та практичної реалізації якісно нових підходів до визначення власних орієнтирів та ролі у творенні постбіполярної структури міжнародних відносин.

Новизна розробки полягає, у першу чергу, в спробі на основі сучасної методології наукових досліджень узагальнити й підсумувати існуючі дослідницькі підходи з даної проблематики, а також у прагненні об'єктивно, з урахуванням основних векторів сучасного політичного роз витку, висвітлити зовнішньополітичні орієнтації РФ та КНР й механізми їх практичної реалізації на глобальному рівні та на політичному просторі Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Надзвичайна актуальність даного напрямку наукових досліджень знайшла своє всебічне відображення у роботах вітчизняних вчених, російських дослідників, китайських та американських науковців. Серед робіт українських авторів, у яких одним з напрямків досліджень є ретроспективний аналіз еволюції взаємовідносин Росії та Китаю, потрібно відзначити монографічні праці Шергіна С.О. [1], Івченка О.Г. [2], Камінського Є.Є. [3; 4], Дашкевича А.В. [5], спільні розробки Коппель О.А. та Пархомчук О.С. [6; 7], роботи Гончара Б.М. [8], Лещенка Л.О. [9; 10], Перепелиці Г.М. [11].

Комплексний аналіз впливу геополітичних змін кінця ХХ ст. на видозміну положення РФ та КНР на глобальній та регіональній політичній арені, присутність американського фактора у взаємовідносинах РФ - КНР, перспективи орієнтальних змін векторів зовнішньої політики офіційного Пекіна та Москви, проблема військово-стратегічної "китайської загрози" національним інтересам РФ та США, питання розбудови механізму взаємовідносин між Російською Федерацією та Китайською Народною Республікою на засадах стратегічного партнерства у якості важеля протидії глобальному впливу Сполучених Штатів Америки висвітлюється у роботах російських авторів Уткіна А. І. [12], Девятова А. [13], Балуєва Д.Г. [14; 15], Ковалкіна В.С. [16], Сорокіна Н.Е. [17], Титаренко М.Л. [18-2о], Тригубенко М.Е. [21], Богатурова А.Д. [22]; американських дослідників Бжезинського З. [23], Кіссінджера Г. [24, 25], Коена С. [26], Шамбо Д. [27, 28], Кларка І. [29]; китайських вчених Чаншунь Лі [30], Чжимін Сюй [31], Сяоюнь Цянь [32], Байцзя Чжан [33], Бінь Лі [34], Суйшен Чжао [35], Юйшань У [36], Юн Ден [37], Лі Р. [38].

Модернізація геополітичної конфігурації світової системи міжнародних відносин на рубежі ХХ-ХХІ ст. детермінувала зміни у механізмі зовнішньополітичної стратегії двосторонніх, регіональних, субрегіональних відносин як у концептуальному, так і політичному вимірах.

Така кардинальна зміна світової архітектоніки взаємовідносин була пов' язана з розпадом Радянського Союзу, а відповідно з закінченням багатолітнього періоду „холодної війни", що викликало не лише необхідність перегляду національних концепцій зовнішньої політики провідних держав світу, а й потребувало модернізації фундаментальних принципів розбудови відносин на різних рівнях.

Основним принципом функціонування механізму міжнародних відносин біполярного періоду було визначальне значення радянсько- американських відносин, які обумовлювали своїм конфронтаційним характером весь спектр загальносвітової системи взаємовідносин. Порушення ж системи політичних цінностей однієї з центросилових держав викликало дестабілізацію в іерархії структури міжнародних відносин, яка позначилась на перерозподілі ролей на світовій арені, що було у першу чергу пов'язано з втратою Росією статусу „наддержави", а відповідно, зменшило ії можливості щодо впливу