УДК 327(477-475)(091)

Олєйко Анджей, dr hab. professor, istoryk, universytet Rzeszowski, Rzeszow, Polska

ПОЛЬЩА - УКРАЇНА: ІСТОРІЯ СУСІДСТВА УПРОДОВЖ МИНУВШИНИ - НАРИС ПРОБЛЕМАТИКИ

Історія польського і українського народу дуже близька за змістом. Були як негативні, так і позитивні моменти в історії наших народів.

Шлях до Європейського Союзу вимагає спільності національних інтересів обох держав.

The two peoples, the Polish and the Ukrainian, are close in their history. Both had positive and negative events in their history.

The way to the European Union requires that the interests of both countries should be common.

Якщо сьогодні з багатовікової історичної перспективи оглянути минуле польсько- українського сусідства, легко можна помітити певні важливі моменти. Простежена на основі історичних досліджень генеза обох держав демонструє той факт, що історичне коріння Київської Русі як потужної слов'янської держави на сході Європи є старшим від польської праісторії. Хоча слід зауважити, що історики-медієвісти в питанні "слов'янської пальми першості" ще не сказали останнього слова. Дослідження в цій царині все ще тривають. Однак зараз можемо ствердити, що вже на початку X ст. слов'янська Київська Русь, що розташувалася східніше лінії Бугу та Сану, становила значну європейську потугу. Її політична роль суттєво зросла після прийняття державою в 988 р. християнської релігії з Візантії. Як невдовзі показав час, після прийняття релігії інтенсивно почали розвиватися культурні зв'язки держави. Кожна з держав має своїх отців-засновників. Серед володарів Київської Русі винятковим блиском сіяють дві постаті: князя Володимира, званого Великим, а також його сина Ярослава, званого Мудрим. Завдяки їм зросли як територія, так і політично-торгівельні впливи Руської держави. Обидва ці володарі, як їх сьогодні можна оцінити, були правителями визначними, без сумніву, обох можна зарахувати до групи політиків справді європейського виміру. Обоє належали до династії Рюриковичів. Тут потрібно підкреслити, що ця династія була численною, а семеро дітей згаданого Ярослава Мудрого через шлюбні зв'язки увійшли до родин семи європейських володарів. Це вплинуло на те, що слов'янська династія Рюриковичів була рівнею своїм знаменитим сусідам Пястам. Чоловіками доньок згаданого "Київського володаря" сталу угорський король Андрій із роду Арпадів, скандинавський король Норвегії Гаральд, король Франції Генріх I із династії Капетингів, а княжі сини одружилися, зокрема, з однією з польських принцес, донькою володаря німецької Гесії та донькою імператора жорстокої Візантії що виявилося особливо важливим з точки зору інтересів України для її майбутнього. Власне, на цьому тлі виникли перші конфлікти, а також і перші співпраця із сусідньою із заходу Польщею. В умовах європейського середньовіччя ці конфлікти були звичайною й типовою для сусідніх країн справою, а серед їхніх причин переважали питання суперництва за гегемонію в даному регіоні, суперечки за території. Водночас між Україною й Польщею існувала співпраця в рамках ширшої структури у східній частині європейського континенту. Водночас у IX-XI ст. тодішня західноєвропейська латинська структура особливо впливала на польські території, а також на прикордонні терени Київської Русі. Одним із проявів цього впливу була передісторія майбутньої Великої Схизми, яка розділила християнську церкву на латинську та грецьку частини. Відносно сильні зв'язки між обома християнськими конфесіями на території східного пограниччя на практиці означали співпрацю в особливо широкому культурному діапазоні. Тут траплялися змішані родинні союзи, мовний обмін, відбувалися взаємні пошуки опори в сусідньому народі. На жаль, у цих відносинах, окрім співпраці, відчувався і антагонізм, доказом чого було, наприклад, панування польського короля Болеслава Хороброго. У 1018 р. в рамках династичного конфлікту та водночас династичної співпраці Київ був зайнятий Болеславом Хоробрим, унаслідок чого знову стала актуальною суперечка за Червенські міста в надсанському пограниччі. Головним питанням суперечок, які тривають серед істориків, є те, кому першому належали ці Червенські міста або ж хто їх перший для кого відібрав. У цьому питанні неоціненне значення мають письмові джерела, як, наприклад, "Літопис Руський або Повість Нестора". Ґрунтуючись на записах хронікарів, згаданий Нестор у своєму "Літописі" твердить, що Володимир Великий здобув Червенські міста в Польщі, а Болеслав Хоробрий відібрав їх. Ця тема прикордонних непорозумінь проіснує кілька наступних століть. У XI ст. Київська Русь займала в тогочасній цивілізованій Європі дуже поважну політичну та культурно-торгівельну позицію, а сама її столиця Київ, як можна зробити висновок їх хронікарських записів, у вже в X і XI ст. була величним містом із 400 церквами й численними мешканцями. Крім цього, місто славилося розвиненою торгівлею із Заходом та Сходом. У рамках європейської цивілізації боротьба за переважання на континенті та об'єднання під однією владою споріднених етнічно територій становили своєрідну норму поведінки в ситуації, коли в середньовічній Європі тільки формувалися держави з єдиною територією та єдиною династичною владою.

Надзвичайно важливі події обом сусіднім державам принесло XIII ст. На той час Україна та Польща вже пройшли важкі випробування державної єдності, викликані династичними заповітами та поділами обох держав після смерті Ярослава Мудрого на Русі (1054 р.) та Болеслава Кривоустого в Польщі (1138 р.). У XIII ст. монгольські напади спричинили "море нещасть" для континенту. У 1240 р. монгольські завойовники здобули та знищили Київ. Утім, монгольський напад та спричинені ним знищення, яких зазнали також і польські