завданням виживання, у двох етнокультурних гілок людства закріпилися різні, хоча норми моралі практично не мають відмінностей. Ці тисячолітні ментальні структури стали частиною колективного несвідомого, про яке писав К.Юнг. Людина народжується, з багатьма схильностями, які одержує від предків. Основи особистості архаїчні, примітивні, природні, несвідомі й універсальні, їх можна назвати кореневою ментальністю людини, колективним або соціальним несвідомим. Воно людиною не усвідомлюється, але присутнє в кожному з нас, коли нам треба обрати відповідну ситуації поведінку в соціальному та особистому житті.
2. Уявлення про владу. Друга точка зіткнення всіх європейських культур виявляється при зіставленні способів влади в індивідуалістичних і колективістських культурах.
Прикладом організації спільності для всіх європейців могла слугувати вовча зграя, життя якої їм доводилося спостерігати, слідуючи за льодовиком, оскільки вовки теж пересувалися на північ за стадами оленів. Головним соціально- психологічним досягненням стародавніх мисливців стає уміння домовитися про дії групи в небезпечній справі й слідувати за ватажком, якого вони визнають і поважають за його особисті якості. У таких умовах цінностями стають досягнення успіху, якості винахідника і вдалого мисливця, справедливий розподіл здобичі і дух рівності.
А для первісних "землеробів" умовою виживання було максимально повне користування можливостями природних циклів. "Землероби" швидко збільшили свою чисельність за рахунок надлишків продуктів. Це обумовило створення принципово іншої системи гуртожитку й управління. Також, як і "мислівці", "землероби" шукають аналоги в природі. Для них таким аналогом стає стадо овець. Усвідомлення того, що й над людьми є такий же господар, яким є пастух над отарою, стає нормою. Управляти ним можна тільки за допомогою батога і собак-помічників. Цей підхід породив уявлення про людину - бога над природою, яку він створив. Формується монотеїзм, що відповідає вимогам зміцнення центральної влади на великих територіях зі все зростаючим населенням. Бог-людина - це верховний пастир. Він має людську природу, але при цьому безмежну владу і над дикою природою, і над людьми в сукупності. Так складається колективістський погляд на світ, коли самотня особа значить дуже мало в межах свого роду й сім' ї, а Бог-людина одержує своє реальне втілення, коли стає керівником великого числа колективів як цар чи фараон.
У зв' язку з різним способом життя "мисливці" і "землероби" виробляли власні патерни поведінки і соціальності, які сприяли їх виживанню. Вони формувалися у вигляді відносин до навколишнього світу, до природи і один до одного, а виявлялися як соціальні норми в управлінні, установки і цінності в умовах специфічного соціального устрою.
Докладніший аналіз соціального життя індивідуалістичних і колективістських співтовариств приводить до думки про більшу близькість росіян і українців до системи цінностей і соціальних представлень мисливців- збирачів. Адже таким життям жили наші предки впродовж багатьох тисячоліть, протягом яких формувалися їх соціальні уявлення про способи влади, особистий успіх, рівність і справедливість. Ще сто років тому наші предки ухвалювали всі рішення колективно, громадою. А ідеали первісного комунізму близькі і зрозумілі будь-якому сучасному європейцю. Традиції створення сім' ї на основі взаємної любові партнерів, ставлення до грошей, роль жінок в суспільному і повсякденному житті, прагнення до особистого успіху, інноваційний потенціал нації, і росіян і українців, - усе це є цінностями індивідуалістичних європейських культур.
Індивідуалістична культура породила традицію обираємого спільнотою сильного вождя, якого обирає спільнота і який повинен щодня доводити своїми практичними діями свою спроможність. У зв' язку з цим в індивідуалістичних культурах склалася коротка дистанція влади, коли ватажком можна стати тільки через вибір його іншими. "На майдані коло церкву революція іде. Хай чабан, усі гукнули, за отамана буде". Так обирали ватажків в Україні в 1917 р., тому що в громадах існували сильні горизонтальні зв'язки, довіра між членами різноманітних груп і всередині неї. Становище індивіда в цьому випадку обумовлене його безумовним і незаперечним правом на прийняття колективного рішення. Якщо ж людей відчужують від цього права, вони або впадають в апатію, або бунтують.
Аналіз соціального життя в грецьких містах-державах (не за радянськими підручниками) допомагає зрозуміти, як складалися принципи народовладдя, як дотримувалася рівність прав кожного дорослого чоловіка (ротація і жеребкування), як здійснювалася стародавня демократія. І тоді стає зрозумілим, що демократія - це не західний винахід, а природний стан усіх європейських народів, обумовлений його первісною історією та особливостями антропологічного розвитку.
Разом з тим необхідно враховувати, що після того, як європейці стали землеробами, у всій Європі запанували феодалізм і пов'язана з ним ієрархічність традиційного суспільства. Вона мала всі риси схожості з культурами Сходу, але ніколи не була їм тотожна. У Європі завжди були живі ідеї первісного комунізму (див. книги утопістів) і традиції античної демократії. Вони втілилися в державному устрої середньовічної комунальної Італії, містах- державах Київської Русі, німецькій Ганзі, республіці запорізьких козаків. У всіх державних і муніципальних утвореннях Європи був живий принцип рівності, який розумівся як право індивіда на самостійне прийняття рішення. Аж до встановлення тоталітарного режиму він був живий у Росії й Україні на рівні селянських общин, що дало підставу знаменитому американському соціологу Пітіріму Сорокіну стверджувати, що під дахом російського самодержавства існували 100 тисяч селянських республік.
З цього напрошується єдиний висновок: своїм корінням і традиціями Україна належить до європейської культури. Демократичні форми
