На наступних етапах не виключено також і формування регіональних загальних миротворчих сил, які можуть бути поступово введені до конфліктних зон за відповідними мандатами Ради Безпеки ООН або ОБСЄ.

Особливу роль у підтримці миру та стабільності в регіоні можуть відігравати створені за ініціативою Туреччини спільні морські сили BLACKSEAFOR за участю чорноморських держав - Туреччини, України, Російської Федерації, Болгарії, Румунії та Грузії. Оскільки учасники BLACKSEAFOR є одночасно і членами ОЧЕС, логічно було б інтегрувати цю структуру до ОЧЕС. На сьогодні їх функції обмежені і мають переважно символічне значення. Роль BLACKSEAFOR можна підняти шляхом створення єдиного командування і надання більш широких функцій відносно патрулювання акваторії Чорного моря з ціллю попередження нелегальної діяльності, екологічних катастроф, надання допомоги в аварійних ситуаціях і таке інше [6].

Відносно регіонів Балтійського та Касс- пійського морів, то Україна в критичні моменти національно-державного становлення протягом ХХ століття не раз поверталась до ідеї укладення унії з країнами Балто- Чорноморського регіону (БЧР). В середині століття необхідність такого формування обґрунтовував український геополітик Ю. Липа в книзі "Призначення України" [7, с. 14].

Слід зазначити, що на початку своєї незалежності Україна не обмежувалася налагодженням відносин лише із Заходом або зі Сходом. Але, на жаль, ідея створення Балто- Чорноморського регіону, що була започаткована на початку 1990-х років першим Президентом України Л. Кравчуком з метою створення "поясу" незалежних держав на території від Балтійського до Чорного морів як оплоту протидії російському господарюванню, на той час не знайшла належної підтримки з боку держав регіону [8].

У другій половині 1990-х акцент у рамках балто-чорноморського співробітництва змістився на стратегічне партнерство з Польщею в переддень її інтеграції в ЄС. Нові форми зв'язків у БЧР могли б стати, як вважав О. Соскін, сходинкою до ЄС для тих країн, котрі поки що не увійшли до нього. В 1999 році з ініціативи Президента України Л. Кучми відбувся Балто-Чорноморський форум, який зробив можливим реалізацію декількох транспортних проектів.

В Україні найбільше значення та резонанс отримало південне крило балто-чорноморського партнерства - ГУУАМ. Цей напрям, у принципі, географічно протилежний її устремлінням, продиктований новою геополітичною ситуацією, що змінилася. ГУУАМ (Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан, Молдова) був заснований у 1997 році як політико- консультативний форум, але не можна сумніватися, що за цим стояло бажання південної дуги СНД уникнути долі Бєларусі та вийти з-під російського пресингу. Ялтинський саміт ГУУАМ (1999 рік) визначив пріоритетність економічного напрямку інтеграції, відмежувавшись від перспектив перетворення організації на військово-політичну структуру, спрямовану на "протистояння з Росією та СНД" [7, с. 15].

Десятирічний ювілей ГУАМ (в 2005 році зі складу організації вийшов Узбекистан) зустрічає вже у визнаному світовою спільнотою міжнародному статусі, набутому під час Київського саміту в квітні 2006 року, під офіційною назвою "Організація за демократію та економічний розвиток ГУАМ". Характерна обставина: бажання ввійти до числа її членів висловили Литва, Польща, Румунія, Болгарія. Не менш важливо, що центром цього альянсу визнано Київ: на саміті вирішено розташувати штаб- квартиру ГУАМ у столиці України [5, с. 13].

Ще одним не менш важливим фактором у політичних та економічних процесах Чорноморського регіону, на думку російського вченого І. М. Панаріна, є діяльність так званої Нової Британської імперії (НБІ). Головною ціллю геополітики Нової Британської імперії на початку ХХІ століття є збереження долара в якості головної світової валюти та глобального лідерства за допомогою здійснення геополі- тичних змін на євразійському просторі на свою користь. При цьому використовуються як військові засоби (Ірак-2003), так і спеціальні інформаційні операції (Грузія, Україна). Головними стратегічними об' єктами впливу є Китай та Росія, вздовж кордонів яких системно

формується стратегічна "зона нестабільності".

Разом з тим, силами НБІ здійснюються спроби розвитку трансконтинентальних транспортних потоків в обхід Росії. Наприклад, плани відтворення Великого Шовкового шляху, обумовлені політичним фактором. Останніми роками вантажі ЄС усе частіше прямують до Східної Азії через Закавказзя та Центральну Азію за програмою "TRACECA". Створена за ініціативою Нової Британської імперії так звана співдружність демократій Балтійсько- Чорноморсько-Каспійського регіону - це чергова стратегічна спроба послабити позиції Росії на пострадянському просторі та обмежити її можливості як енергетичної держави. В самій назві співдружності міститься заявка на прикаспійський регіон, тобто на Азербайджан та Казахстан, саме на ті країни, в яких у недалекому минулому пройшли вибори. 1-2 грудня 2005 року в Києві відбувся перший форум "Співдружності демократичного вибору" (СДВ) - альтернатива СНД. На захід прибули представники 23 держав. За загальним столом сиділи навіть дев' ять президентів: Грузії, Молдови, Румунії, Литви, Латвії, Естонії, Словенії, Македонії та України, як приймаючої сторони. Разом з тим, В. Ющенко, виступаючи на Форумі, закликав президентів Балтійсько- Чорноморсько-Каспійського регіону долучитися до ГУАМ [9].

Доцільно зауважити, що сьогодні всі без винятку країни - учасниці ГУАМ помітну увагу приділяють євроатлантичному вектору своєї зовнішньої політики. Слід підкреслити, що ГУАМ може виконувати стабілізуючу функцію в регіоні при умові його перетворення на дійсно повноцінну міжнародну організацію та обмеженого введення до загальноєвропейської системи