УДК 327 (477)

Карпенко Марина Миколаївна, студентка 4 курсу відділення "міжнародні відносини" Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка європейський вектор у виробленні

ГЕОСТРАТЕГІЇ УКРАЇНИ

Дана стаття присвячена аналізу формування геостратегії України, чинникам, які впливають на її становлення. Автор дає оцінку геополітичному оточенню держави, підводячи до визначального значення взаємозв 'язку між географічним розташуванням України та зовнішньополітичними пріоритетами держави, зосереджуючись на дослідженні особливостей європейського напряму. Розглядається співвідношення інтересів та цілей суб 'єктів на всіх рівнях, загроз, механізмів реалізації власних національних інтересів у сукупності інтересів суб 'єктів геопростору.

Present article is dedicated to the analysis of forming of the Ukrainian geostrategy, factors that impact on its making. The author evaluates geographical surroundings of the state, pointing at determinative nature of the relationship between geographical position of Ukraine and its foreign-policy priorities, focusing on examination of the peculiarities of European course. A publication also covers correlation of interests and aims of the subjects at all levels, threats, instruments of implementation of Ukrainian national interests in the context of the interests of the orther subjects of geospace.

Геополітичне середовище суттєво впливає на потенціал держави реалізовувати геополітичні інтереси. Потенціал втілення геополітичних, національних інтересів визначається ступенем впливу одного суб'єкта геополітики на зовнішню і внутрішню політику іншого. І це визначається ієрархічною структурою міжнародних відносин в тому сенсі, що більш потужні країни у той чи інший спосіб нав'язують свої ідеї й пропозиції менш потужним. Від рівня потенціалу до реалізації інтересу залежить статус в геополітичній структурі світу: якщо держава не має достатнього потенціалу для реалізації національних інтересів, вона перетворюється на об'єкт геополітичних дій інших суб'єктів. При цьому окремі держави мають потенціал до перетворення на геополітичний центр. Такими функціями наділена країна з вигідним географічним положенням, на межі великих країн (блоку країн), із наявними ресурсними можливостями, із перехідною за функціями та структурою економікою, і відіграє значення в реалізації інтересів інших держав. Ця межова держава здатна відігравати роль посередника у зближенні своїх великих партнерів.

Географічний чинник має принциповий вплив на визначення зовнішньополітичних орієнтирів України. Саме рубіжність периферійність), проміжне розташування складають основу геостратегії нашої країни, одним із важливих завдань якої є відхід від статусу пасивного суб'єкта геополітики великих держав [1].

Формування геостратегії України на початковому етапі характеризується відсутністю чіткого усвідомлення цілей на міжнародній арені, крім утвердження України як незалежної держави, а відтак і відсутністю механізмів реалізації таких цілей. На практичному рівні це відзначилося коливанням зовнішньополітичних стратегій та формуванням іміджу країни як непередбачуваного партнера. Тому сьогодні все ще залишається актуальним вироблення стратегічного геополітичного кодексу України, що означає пошук Україною свого місця в системі міжнародних відносин, яке, однак, визначене її геополітичним розташуванням, тож це потребує зваженого аналізу і не повинно залежати від внутрішньополітичних змін в державі.

Геополітичний кодекс України має локально-регіональний характер, що обумовлено специфікою геополітичного оточення країни. Локальні геополітичні кодекси складаються з аналізу геополітичних кодексів сусідніх держав та співвідношення їх з власним геополітичним кодексом, а регіональні - розробляються державами, що прагнуть поширити свій вплив на територію більше, ніж сусідні держави першого порядку.

Так, сусідами першого порядку України виступають впливові регіональні актори - РФ та ЄС. Обидва актори прагнуть до концептуалізації ідеї контролю над оточуючим їх простором. З геополітичної точки зору, Україна виступає межовою країною як для європейського простору в особі ЄС, так і для євразійського простору в особі Росії. Фактично Україна належить до так званої міжсистемної периферії, що підпадає під вплив інтересів обох геополітичних суб'єктів. Такий геополітичний простір пояснює вже тривалий час балансування зовнішньополітичних векторів України: стратегічний курс на інтеграцію до ЄС з паралельним розвитком відносин стратегічного партнерства з Росією.

Геополітичне розташування України є геополітичною реальністю, що перетворює Україну на своєрідний геополітичний центр - державу, яка своїм географічним положенням виконує комунікаційні функції між двома регіональними системами, має потенціал контролю доступу до важливих регіонів. Отже, важливим є вибір стратегії: а) балансування на протиріччях головних геополітичних суб'єктів (ЄС, РФ, США), що виражається в коливанні від одного до іншого у своїх зовнішньополітичних симпатіях, і на практиці така стратегія дійсно складає загрозу національній безпеці через посилення тиску з боку одного з конкурентів та втратою Україною вже досягнутого рівня співпраці, що повертає Україну на пасивного об'єкта боротьби великих держав; б) дотримання стратегії рівнонаближеності, що передбачає співпрацю у власних національних інтересах на потенційно можливих рівнях.

Так, після оцінки геополітичного оточення нашої країни другим етапом формування геостратегії є визначення пріоритетних геополітичних напрямів, аналіз співвідношення інтересів та цілей суб'єктів на всіх рівнях, визначення загроз, механізмів реалізації власних національних інтересів у сукупності національних інтересів суб'єктів геопростору.

Отже, метою даного дослідження є аналіз європейського вектора геостратегії України. Цей вектор має три складові напрями: а) європейський політичний та економічний простір у вигляді Європейського Союзу; б) регіон Центрально-Східної та Південно-Східної Європи як сусідній, географічно наближений простір першого порядку, значення якого зростає в контексті реалізації інтересів щодо європейського простору. Інтереси ЄС щодо України обумовлюються формуванням силового поля, сфери впливу ЄС, механізмами якого виступають процеси розширення та стратегії сусідства.