були позиція голови фракції Лейбористської партії, одночасно голови зовнішньополітичного відомства Сполученого Королівства, Робіна Кука щодо незгоди з позицією прем'єр- міністра стосовно конфлікту в Ірані, яка стала підставою публічної дискусії та відставки Р. Кука в 2005 р. та конфлікт у Консервативній партії, який відбувся на з'їзді партії і призвів до відходу з позиції лідера Консервативної партії Маргарет Тетчер і приходу Джона Мейджора у листопаді 1990 р. Це призвело до відповідних персональних змін на рівні уряду країни, оскільки Консервативна партія була урядовою. Поряд із внутрішньопартійними проблемами коаліційним урядам властиві й інші протиріччя. Зокрема, в коаліційному уряді постійно відчувається тиск того факту, що партії-партнери по коаліційному уряду одночасно є потенційними конкурентами щодо наступних парламентських виборів. Тому в спеціальній літературі можемо натрапити на трактування коаліційних урядів як декількох партійних урядів відповідно до кількості партій у ньому представлених.
Аналіз М. Котта системи взаємовідносин уряду і партій, які його творять у країнах Західної Європи, дав йому підстави виділити дві основні моделі. Перша стосується країн, у яких сильні політичні партії відповідно мають визначальний вплив на діяльність уряду. До цих країн він зараховує Італію до кризи 90-х років, Бельгію та Австрію. Іншу модель представляють країни, в яких головну роль у зазначеній системі дихотомних відносин відіграє уряд. Цим країнам властива значна автономія прем'єр-міністра та найближчих до нього міністрів щодо діяльності уряду та стосовно самих політичних партій. Така модель властива Сполученому Королівству, Німеччині та Франції [11, с. 215-216]. М. Котт також наголошує, що домінація в системі уряд - урядова партія залежить від позиції партії в ліво-правому спектрі. На підставі проведених досліджень він констатує, що лівоцентристські партії переважно активніше впливають на власних представників в уряді, ніж правоцентристські партії [11, с. 218].
Отже, феномен урядова партія властивий парламентській і напівпарламентській (змішаній) формам правління, які передбачають формування уряду на підставі створення більшості у парламенті. Конструкція урядової партії є своєрідним інтегратором двох систем - партії та уряду, коли керівники/представники партії, які формують уряд, одночасно займають вищі державні політичні посади. Внаслідок цього кожен конкретний уряд змушений вирішувати складну систему питань, пов'язаних із співвідношенням цілей та інтересів партій учасників, які одночасно є конкурентами на майбутніх виборах, за умов коаліційних урядів; партійної та державно-бюрократичної складової уряду тощо.
ЛІТЕРАТУРА
Rose R. The Variability of Party Government: A Theoretical and Empirical Critique' // Political Studies. - 1969. - XVII. - P. 413-445.
Rose R. The Problem of Party Government. - 1974. London: Macmillan.
Castles F.G. and Wildenmann R. (eds.) Visions and Realities of Party Government. - Berlin: De Gruyter. 1986.
Katz R.S. Party Government: a Rationalistic Conception' // Castles F.G. and Wildenmann R. (eds.) Visions and Realities of Party Government. - Berlin: De Gruyter, 1986. - P. 31-71
Katz R.S. Party Government and its Alternatives' // Katz R.S. (ed.) Party Governments: European and American Experiences. - Berlin: de Gruyter. 1987. - P. 1-26.
Katz R.S. and Mair P. Changing Models of Party Organisation and Party Democracy: The Emergence of the Cartel Party // Party Politics. - 1995. - I. - P. 5-28.
Laver M. and Budge I. Party Рolicy and Government Coalitions. - London: Macmillan. - 1992.
Laver M. and Shepsle K.A. Making and Breaking Governments; Cabinets and Legislatures in Parlamentary Democracies. - New York: Cambridge University Press, 1996.
Blondel J. The Political Factors Accounting for the Relationship Between Governments and the Parties Which Support Them - Florence: European University Institute, 1991.
Blondel J. and Cotta M. Party and Government. An Inquiry into the Relationship between Governments and Supporting parties in Liberal Democracies. - London: Macmillan, 1996.
Blondel J. and Cotta M. The Nature of Party Government. A Comparative European Perspective. - London: Palgrave, 2000.
Обушний М.І., Примуш М.В., Шведа Ю.Р. Партологія: Навчальний посібник / За ред. М.І.Обушного. - К.: Арі- стей, 2006.
Шведа Ю. Політичні партії: Енциклопедичний словник. - Львів, 2005.
Шведа Ю. Теорія політичних партій та партійних систем - Львів: Тріада плюс, 2004.
Baron D. A spatial bargaining theory of government formation in parliamentary systems // American Political Science Review. - 1991. - № 85. - P. 137-165.