УДК 32:17.022.1

Головешкіна К.Є.

ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ГУМАНІСТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ» В ПОЛІТОЛОГІЇ

В статті розглядається проблема визначення поняття «гуманістичні цінності»; виявлено та розкрито підходи до трактування самого поняття «цінність», простежено генезис розвитку цінностей гуманізму.

Ключові слова: цінність, гуманістичні цінності, гуманізм, політична культура, гуманістична свідомість.

В статье рассматривается проблема определения понятия «гуманистические ценности»; выявлено и раскрыто подходы к трактовке самого понятия «ценность», прослежен генезис развития ценностей гуманизма.

Ключевые слова: ценность, гуманистические ценности, гуманизм, политическая культура, гуманистическая сознание.

This article deals with the problem of definition of humanistic values, detection, and its approaches to the interpretation of the term «value» and the genesis of the values of humanism.

Key words: value, humanistic values, humanism, political culture, humanistic consciousness.

Визначення поняття «гуманістичні цінності» виявляється доволі складним. Багато в чому дана проблема пов'язана з особливостями тлумачення самого поняття «цінність», чим займається така галузь суспільного знання як аксіологія. На думку багатьох дослідників, які займаються вивченням природи цінностей, стан аксіології потребує подальшого удосконалення. Наприклад, Д. Леонтьєв вказував, що: «в науках, які мають справу із ціннісною проблематикою, поняття цінність не займає місця, яке хоча б приблизно відповідало його реальному значенню» [3, с. 16]. Проблема визначення цінностей та їх дослідження притаманна також для політології. Хоча, як зазначає Ф. Хайек, «моральні цінності... дібрані в процесі біологічної або культурної еволюції, можуть мати величезне значення для згуртованості розвинутого суспільства...» [7, с. 211].

В. Шилов зазначає, що в рамках різноманітних підходів щодо вирішення проблеми цінностей нараховується понад сто дефініцій поняття «цінність». Тому доцільно в межах розглядаємої теми зупинитися на аспектах розуміння поняття «цінність», а потім на ґрунті розглянутого перейти до поняття «гуманістичні цінності».

Поняття «цінність» завжди було об'єктом цікавості філософів, соціологів, психологів та політологів, що знайшло своє відбиття в багатьох концепціях та теоріях цінності. Відомий розподіл всіх існуючих точок зору стосовно теорій цінностей та аксіологічних шкіл: натуралістичний психологізм, трансценденталізм, персоналістичний онтологізм, культурно-історичний релятивізм і соціологізм [3].

Доцільно зупинитися на ньому більш детально. До першого типу вчень про цінність відносяться погляди А. Мейнонга, Р. Перрі, Дж. Дьюї і К. Люіса. Загальними для них є твердження про те, що джерело цінностей - у біопсихологічно інтерпретованих потребах людини, а самі цінності можуть бути емпірично фіксовані як специфічні факти реальності, що спостерігається. Так, С. Александер розглядав цінності як якісь «третинні якості» (разом з первинними і вторинними якостями). Значну роль в аксіологічному психологізмі грає поняття стандартизації цінностей на основі «корисності». З іншої сторони, інтерпретація цінності як феномена, що емпірично констатується, означає, по суті, зведення цінності до факту, тобто поєднання цінності з наочною реальністю [3].

Для аксіологічного трансценденталізму, розвиненого баденською школою неокантіанства (У. Віндельбанд, Р. Ріккерт), цінність - це ідеальне буття, буття норми, що співвідноситься не з емпіричною, а з «чистою», трансцендентальною, або «нормальною», свідомістю. Будучи ідеальними предметами, цінності не залежать від людських потреб і бажань. Ідеальне буття повинне спиратися на реальність; але тут можливі два варіанти: або повернутися до суб'єктивної емпіричної свідомості, ідеалізуючою абстракцією від якої і виступає чиста нормативність, або встати на позиції чистого спіритуалізму, що постулював надлюдський «логос». Саме останній варіант обирає персоналітичний онтологізм, найбільш видним представником якого був М. Шелер. Тип особи визначається властивою їй ієрархією цінностей, яка і утворює онтологічну основу особи. Н. Гартман спробував звільнити аксіологію від релігійних передумов, але це знову поставило його перед проблемою незалежного існування сфери цінностей [3].

Для культурно-історичного релятивізму, біля витоків якого стояв В. Дільтей, характерна ідея аксіологічного плюралізму, тобто множинності рівноправних ціннісних систем, що пізнаються за допомогою історичного методу. По суті, це означало критику самої програми загальної теорії цінностей як абстрагування від культурно-історичного контексту і довільного увічнення якої-небудь однієї «справжньої» системи цінностей. При цьому для багатьох послідовників В. Дільтея був характерний інтуїтивістський підхід до тлумачення ціннісного сенсу культур (наприклад, у О. Шпенглера, А. Тойнбі, П. Сорокіна і ін.). М. Вебер в своїй «розуміючій соціології» перейняв у неокантіанців уявлення про цінність як норму, способом буття якої є значущість для суб'єкта, і застосував його до інтерпретації соціальної дії і соціального знання. Надалі в школі структурно-функціонального аналізу Т. Парсонса поняття цінності придбало узагальнено методологічний сенс як засіб виявлення соціальних зв'язків і функціонування соціальних інститутів: соціальна система будь-якого масштабу припускає існування певних загальних цінностей, що розділяються усіма. При цьому не враховуються суспільні суперечності і перебільшується роль ціннісних механізмів в регуляції людської діяльності.

Історичний матеріалізм, якого дотримуються марксисти, розглядає цінності в їх соціально- історичній, економічній і класовій обумовленості. Аналіз цінностей широко використовується марксистами при вивченні історії культури, науки, суспільної свідомості [3].

Таким чином, варто погодитися з думкою Д. Леонтьєва, що «праці різних авторів, що звертаються до ціннісної проблематики, не утворюють єдиного проблемного поля» [3, с. 16].

До того ж деякі дослідники наполягають на тому, що цінностями можуть бути лише матеріальні об'єкти та їх властивості. У самій свідомості ж наявні критерії оцінок, засоби вияву, визначення цінностей проте не самі цінності. Інші автори притримуються думки, що цінності - це не лише матеріальні об'єкти та не їх властивості, а й духовні утворення [9, с.