А. Попов та Л. Зуєва пропонують виділяти три форми існування цінностей. В першому випадку цінності виступають як ідеал або мрія, вироблені суспільною психологією та свідомістю, і які містять в собі уявлення про необхідне і про благо. У другому - цінності виявляються в об'єктивованій формі (у вигляді витворів матеріальної й духовної культури) та у вигляді людських вчинків та суспільних рухів, що є втіленням певних ціннісних ідеалів: політичних, етичних, економічних тощо. В третьому - соціальні цінності, переломлюючись через призму індивідуальної життєдіяльності та досвіду, входять в психологічну структуру особистості як персоніфіковані цінності, які виступають важливим джерелом мотивації поведінки індивідів [6, с. 4].

Певним чином подібний поділ запропоновано О. Дробницьким: цінності поділяються на дві групи: предметні та суб'єктні. Під предметними цінностями розуміються усі предмети та явища матеріального світу, що мають значення для певного суб'єкта (індивіда, групи, класу, суспільства, людства). В якості суб'єктних цінностей беруться критерії оцінки... що виступають орієнтирами людської діяльності... Таким чином, предметні цінності можуть існувати і без суб'єктних і, навпаки, за суб'єктною цінністю не може бути якої-небудь об'єктивної реальності [9, с. 117].

В етиці склалися два підходи до проблеми цінностей: натуралістичний та антинатуралістичний. З позицій натуралізму цінністю є все те, що сприяє ефективному функціонуванню людської природи, тобто біопсихологічних здібностей людини, задоволенню її потреб та інтересів. Для анти- натуралізму цінності - це ідеальні сутності, які прямо не залежать від людських інтересів [6, с. 4].

Американською школою соціальної біології запропоновано два різновиди людських цінностей: «первинні» та «вторинні». Відповідно перші цінності - це ті, що сформовані генетично, тобто природжені, а другі - «продукти раціонального мислення». Тобто, «первинні цінності зумовлюють мотивацію засвоєння людиною тих чи інших типів вторинних критеріїв». Дана позиція зазнала подальшої розробки з боку Ф. Хайека, який зазначає, що «ці два різновиди цінностей є єдиними різновидами людських цінностей» [7, с. 183].

Відповідно до сфер життєдіяльності суспільства можна також виділити юридичні, філософські, наукові, релігійні, соціальні, політичні, економічні цінності тощо.

Таким чином, існує велика кількість систем цінностей та видів їх класифікацій, що ускладнює аналіз власне гуманістичних цінностей.

Доречним було б зазначите, що власне поняття гуманізму має походження від латинського «humanism» - людський, людяний. У широкому розумінні гуманізм - своєрідна система ідей і поглядів на людину як найвищу соціальну цінність, створення необхідних суспільних умов для всебічного розвитку кожної особистості. У вузькому - прогресивна течія західноєвропейської культури епохи Відродження спрямована на утвердження поваги до гідності й розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв природних почуттів і здібностей.

У політичній сфері гуманізм можливо тлумачити як вплив гуманістичних світоглядних орієнтацій на визначення стратегії і тактики розвитку суспільства та функціонування влади.

Гуманізм - поняття інтегруюче, ядром його є людина. Проблема взаємовідносин «індивід - суспільство» є центральною в цьому визначенні.

Якщо розглядати цінність в межах гуманістичного світогляду, то головною її ознакою є наявність позитивних для людини якостей, властивостей, можливість використовувати цю цінність на благо людини, або її здатність поєднуватися з позитивними якостями індивіда. Позитивними для людини з точки зору гуманістичного - на відміну від політичного чи релігійного світогляду - вважається все те, що сприяє земному життю, покращенню його умов тощо. Таким чином, сфера гуманістичних цінностей складається:

з того, що визнається цінним з позицій людяності;

з того, що є людяним та позитивним в самій людині;

з того, що визнається цінним у вигляді комбінації нейтральних та позитивних якостей людей [8].

Наприклад, здатність до пізнання сама по собі є нейтральною. Проте результати пізнання тільки тоді набувають статусу справжньої цінності, коли починають слугувати цілям добра, миру, покращенню життя людини. Отже, перш за все людяність є основною рисою гуманістичних цінностей.

Гуманістична аксіологія керується шкалою «людяно - нелюдяно». Все, що відповідає і не протистоїть людяності стає цінністю гуманістичного світогляду. Все, що простоїть або складається з поєднання позитивного та негативного, заслуговує тлумачення як псевдо- або квазіцінностей. Внаслідок цього утворюються три області:

область цінностей;

область псевдоцінностей;

область антицінностей [8].

Отже, можна припустити, що гуманістичні цінності - це певні переконання, уявлення, норми та принципи, за якими треба діяти, засновані за правилом людяності та спрямовані на благо людства.

Гуманістичні цінності включають в себе чимало загальнолюдських моральних засад, серед яких найбільш значимими для політичної науки виявляються: людське життя, права людини, законослухняність, колективізм/індивідуалізм, патріотизм, справедливість, свобода, рівність тощо.

Вартим уваги залишається той факт, що в різні історичні епохи, а також в умовах різних політичних системах та політичних режимах одні й ті самі гуманістичні цінності набувають різного, інколи навіть протилежного змістовного навантаження та трактування.

Розглянемо процес формування уявлення про гуманістичні цінності в історичній ретроспективі.

Перші зародки гуманістичних ідей, розроблення гуманістичних цінностей, моральних настанов можна знайти, вивчаючи твори філософів стародавніх часів, найвідомішим з яких можна відзначити моральне вчення Конфуція. Чималого розвитку ідеї гуманізму набули в епоху Стародавньої Греції. Так, у Протагора, і особливо у Сократа, ми знаходимо твердження, що «в житті немає нічого більш важливого, ніж людина» [1, с. 11].

У працях Платона та Аристотеля, найвищою цінністю проголошуються знання. Держава розглядається як щось органічне, є невід'ємною частиною буття людини.

Важливим етапом в становленні гуманістичних цінностей, як окремого феномену в свідомості людини, стало активне поширення християнства, яке пропагувало ідеали