УДК 32.01+324:338.22

Простова О.І.

ОПОРТУНІСТИЧНА ПОВЕДІНКА СУБ'ЄКТІВ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ: ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Стаття присвячена розкриттю технологічних аспектів опортуністичної поведінки суб'єктів політики в умовах виборчого процесу. Окрема увага приділяється питанню рентоорієнтованості суб'єктів української політики.

Ключові слова: опортуністична поведінка, економічний інтерес, рентоорієнтована поведінка, матеріальні втрати виборців.

В статье раскрываются технологические аспекты оппортунистического поведения субъектов политики в условиях избирательного процесса. Отдельное внимание уделяется вопросу рентоориентированности субъектов украинской политики.

Ключевые слова: оппортунистическое поведение, экономический интерес, рентоориентированное поведение, материальные потери избирателей.

The article is devoted to disclosure of technological aspects of opportunist behavior of policy actors in the electoral process. Special attention is given to the rent seeking behavior of Ukrainian politicians.

Key words: opportunist behavior, economic interest, rent seeking behavior, material losses of electorate.

У вітчизняній науковій думці прийнято аналізувати виборчий процес та вплив виборчих технологій на його перебіг переважно з точки зору трьох підходів. По-перше, з точки зору політичної психології - розглядаються основні варіанти маніпулювання політичною свідомістю населення та управління суспільним вибором. По-друге, менш розвинутий, але все ж таки такий, що має місце, - географічний підхід, відповідно до якого на результати виборів впливають географічні чинники (мається на увазі така нарізка виборчих округів, за допомогою якої можна забезпечити перемогу певному кандидату). По-третє, підхід з точки зору політичної хронології, який полягає у маніпулюванні датою виборів (переважно перевиборів або дострокових виборів), що також дозволяє перемогти певному кандидатові. На жаль, малорозвиненим є підхід з точки зору взаємозв'язку політики та економіки - в переважній більшості джерел йдеться про те, що кожен політик переслідує власні економічні інтереси, але не розкриваються механізми формування опортуністичної поведінки політичних агентів в умовах виборів. Тим не менш, слід наголосити, що економічну мотивацію діяльності політиків можна покласти в основу виборчого процесу і вважати його базисом. Різницю в кожному окремому випадку дослідження становить виключно розмір ренти, яку планує одержати політик в процесі своєї діяльності. Зазначені ж раніше підходи є ніби зовнішнім оформленням рентоорієнтованої політики через подачу спотвореного сигналу або використання методу неповноти інформації по відношенню до виборців. Розкриттю відповідних технологічних аспектів і присвячується дана стаття.

В першу чергу, зазначимо, що під опортуністичною поведінкою в процесі дослідження автор розуміє таку поведінку людини, яка полягає в прагненні реалізовувати власні інтереси, в тому числі й за рахунок інших суб'єктів. Однією з форм такої поведінки є стратегія «пошуку ренти». Недоцільно було б сприймати політиків як суб' єктів, чиї рішення в сфері економіки носять альтруїстичний характер і виходять виключно з прагнень стабілізації економічної ситуації. Існує висока ймовірність прийняття таких рішень, які будуть економічно необґрунто- ваними, але дозволять створити позитивний імідж суб' єкту політики і тим самим сприятимуть його перемозі на виборах. Перемога ж, в свою чергу, дозволить йому і далі отримувати ренту від своєї діяльності. Згідно з Р. Нурєєвим, рента в економічній діяльності визначається як прибуток власника ресурсу, що перевищує альтернативну вартість його використання. Політична рента - це рента, яку може бути одержано в рамках і за допомогою політичного процесу. Серед причин її існування виокремлюють неповноту інформації, обмежену раціональність виборців та опортуністичну поведінку учасників [13]. Саме ці передумови беруться за вихідні в даній статті.

На жаль, у вітчизняній науковій думці ще недостатньо приділено увагу механізмам впливу рентоорієнтованої поведінки суб'єктів політики (надалі, з метою спрощення - «політиків») безпосередньо на виборчий процес. Найкращі пояснення відповідних технологічних аспектів можна знайти в роботі «Економічні суб'єкти пострадянської Росії (інституціональний аналіз)» [13] під колективним авторством російських науковців, а також в окремих дослідженнях Р. Нурєєва [6; 7] та С. Шульгіна [12].

Отже, звертаючись до надбань вищезазначених науковців, в першу чергу пропонуємо розпочати розгляд зі спрощеної моделі «політик-виборець».

Існує певна послідовність моментів часу, при яких t = 0, 1, 2, ... В кожний момент часу t виборець одержує певний прибуток. Діяльність політиків фінансується з прибутків виборця, і кожний момент часу t політик отримує ренту x(t). Політик сам визначає значення x, яке він може отримувати, знаходячись при владі, однак існує деяке максимальне значення xmax < 1, яке є фіксованим та визначається існуючими в суспільстві нормами.

Даний показник ренти x(t) політик може використовувати на власний розсуд - це може бути привласнення частини доходу виборців, витрати її в результаті боротьби за владу або втрати у зв'язку зі змінами, які запроваджуються політиком в економіку. Важливим є аспект, що величина ренти, яку отримує політик прямо пропорційна втратам виборця, що надалі враховуватиметься в процесі моделювання. Політик максимізує дисконтований потік ренти, при цьому коефіцієнт міжчасового дисконтування дорівнює 1-d [13].

Виборці оцінюють діяльність політиків за минулий період, і відповідно вирішують - переобирати його чи ні. Виборець описується рівнем терпимості - х*, який відображає максимально припустимі витрати, які він погоджується прийняти від діяльності політика. У разі, якщо політик перевищить рівень х*, він не буде переобраний (х* < xmax).

У кожний момент t, політик постає перед вибором між двома стратегіями: взяти один раз хтах і відповідно піти з політики (оскільки xmax > х*) або отримувати нескінченно довго х* в кожний момент часу (тоді дисконтований потік