р., після того, як Бі-Бі-Сі (the BBC) було засновано. Важливо також зазначити, що ліцензійна плата вважається у Великій Британії більш привабливою ніж альтернативні шляхи фінансування, наприклад, через прямий податок. Також Бі-Бі-Сі (the BBC) має інші форми прибутку окрім ліцензійної плати, хоча вони є незначними і неважливими, наприклад, такі як: прибутки від продажу продуктів Бі-Бі-Сі (the BBC), що має тенденцію до збільшення у майбутньому як окреме джерело прибутку [7, с. 180]. Крім того, потрібно зауважити, що всесвітня служба Бі-Бі-Сі (the BBC World Service) фінансується урядом Великої Британії. Отже, головним джерелом фінансування громадських медіа у Великій Британії продовжує залишатись ліцензійна плата незважаючи на те, що її відповідність сучасним економічним умовам ставилась під сумнів багато разів політиками, медіа-дослідниками та самими громадянами особливо за умов сучасної світової фінансової кризи.
У континентальній Європі ситуація з фінансуванням громадських медіа відрізняється від Великої Британії, адже громадські медіа мають змішані джерела фінансування як від ліцензійної плати, так і від реклами. Така система фінансування громадських ЗМІ називається «змішана модель», тому що вона має різні джерела фінансування, так само як і різні цілі у своїй діяльності. На нашу думку, така модель є більш перспективною для існування та розвитку в умовах сучасної світової фінансової кризи. Загалом провідний британський спеціаліст у галузі медіа регулювання Т. Гіббонс вважає, що принципово немає причини чому громадські мас-медіа не можуть фінансуватися через рекламу або спонсорську допомогу [7, с. 180], хоча такий підхід і досі викликає сумніви у багатьох медіа-дослідників та журналістів.
Після проведеного аналізу функціонування сучасних медіа-систем у континентальній Європі та Великій Британії перейдімо до підсумків та узагальнень.
Традиція існування сильних та впливових громадських медіа в Європі є унікальною для решти світу, де, як і в США, існують переважно комерційні або державні медіа. Однак, виникнення і функціонування «дуальної медіа-системи» («dual media system») в Європі призвело до пошуків місця в цій моделі громадських засобів інформації, які від початку свого створення та майже до кінця ХХ століття домінували на медіа-ринку Європи, утворюючи так звану «моно медіа-систему» («mono media system»). На основі проведеного дослідження можна говорити про те, що громадські медіа мають багато потенціалу не тільки для виживання за умов конкуренції з комерційними засобами масової інформації, але й зберігання своєї виняткової ролі на європейському медіа-ринку.
Система управління громадськими медіа відрізняється в європейських країнах за ознакою свободи діяльності системи управління громадськими медіа. Так, найбільше свободи у прийнятті рішень мають менеджери системи громадських медіа у Великій Британії, далі - представники Скандинавських країн, Німеччини та Франції; наприкінці списку фігурують інші країни Західної Європи, наприклад, Італія, Іспанія та Португалія. В останній групі країн у структурі управління громадськими медіа існує зв'язок між системою управління громадськими засобами масової інформації та політичними силами, головним чином політичними партіями, що негативно впливає на свободу та незалежність громадських медіа в цілому у відповідних країнах.
Щодо фінансування громадських засобів масової інформації, то ситуація у цьому аспекті відрізняється кардинально головним чином між Великою Британією та країнами континентальної Європи. Якщо у Великій Британії громадські медіа від самого початку свого існування та дотепер фінансуються головним чином із ліцензійної плати, то у країнах континентальної Європи встановлена змішана модель фінансування, тобто за рахунок двох джерел: ліцензійної плати та комерційного прибутку (реклами та спонсорства). Потрібно звернути увагу на те, що обидві моделі мають як свої недоліки, так і переваги. Наприклад, фінансування за допомогою ліцензійної плати створює основу для більшої незалежності громадських медіа у своїй діяльності. Однак ліцензійна плата може бути непропорційно високою щодо прибутків населення при задовільному фінансуванні громадських медіа, або, навпаки, недостатньою для фінансування громадських медіа, що вплине на якість продукції громадських медіа. Таким чином, належний рівень фінансування та функціонування громадських медіа виключно або переважно від ліцензійної плати може існувати за умови високого економічного розвитку країни та відповідного рівня добробуту населення, що підтверджує приклад Великобританії, країн Скандинавії, Франції та Німеччини. Перевага прибутків від реклами, а не ліцензійної плати для громадських медіа притаманна країнам Європи з менш високим рівнем економічного розвитку, таким як: Греція, Португалія, Іспанія. У такому разі громадські медіа конкурують за прибутки з приватними засобами масової інформації, що не можна оцінити позитивно через загрозу самій концепції громадських мас-медіа. Однак, в умовах сучасної світової фінансової кризи, що негативно позначилася на економічному розвитку всіх країн-членів Європейського Союзу, особливо його південно-східного регіону, така модель має перспективи до подальшого свого існування та розвитку. Така сама тенденція, на нашу думку, збережеться в сучасних умовах і для функціонування такої медіа-системи в країнах Європейського Союзу, що існує зараз з невеликими розбіжностями між країнами континентальної Європи та Великою Британією.
ЛІТЕРАТУРА
Bardoel J. Open Media, Open Society, Rise and Fall of the Dutch Media Model: a Case Study / J. Bardoel // Media for the Open Society. West-East and North-South Interface (Edited by Yassen N. Zassoursky and Elena Vartanova). - Moscow: Faculty of Journalism, IKAR Publisher, 2001.
Barendt E. Media Law. Cases and Materials / E. Barendt E., L. Hitchens. - Great Britain: Pearson Education Limited, 2000.
Bulgerman J-C. Issues and Assumptions