На думку авторів, внаслідок того, що кожний міг висловлюватись на теми, пов' язані з історією виникнення України, Русі, з проблемою етногенезу українців та іншими актуальними питаннями, відбулась певна профанація досліджень громадянської історії України і проблем української культури. В такому спрощеному і фальсифікованому вигляді багато подій з історії України можна було дуже легко пристосувати для обґрунтування і виправдання сучасного політичного курсу (внутрішнього і зовнішнього) пануючих сил на Україні.

Політична кон'юнктура в освіті та науці має свою специфіку. Це не тільки певне «налагодження» політичних досліджень сучасності під існуючу політичну ситуацію, а й переписування та перекручення фактів минулого, так зване «переписання історії», що є більш загрозливим.

Історія стала не лише науковою галуззю, але і засобом політики. Підлаштовуючись під політику сучасна історична наука досліджує в своїй більшості «політично актуальні теми». Також і інші суспільно- політичні науки. Зокрема, така важлива галузь науки як політологія, що покликана досліджувати реальні процеси в державі, а не бути інструментом для політичної боротьби. Політологія потребує звільнення від кон'юнктурної домінанти для забезпечення доцільності пошуку фундаментальних передумов політичних явищ, пізнання їх довгострокових наслідків (що в наший країні особливо актуально).

В. Ільїн виділяє дві сторони даної проблеми: «тривіальне аналітичне хамелеонство, некритичне приладжування досліджень під «політичну думку влади», і «фактофіксаторство, реєстрацію і безпосереднє зіставлення проявів суспільно-політичної реальності» [13, с. 9].

Проте, вважаємо, що кон'юнктурність - явище дуже політичне, щоб поміщати його поза політичним виміром. Неупередженість політичної науки повинна полягати в «диз'юнкції кон'юнктури», в максимально чіткому розмежуванні значущих періодів політичного життя, що характеризуються певним модусом політичної дії і формами політичної організації. Однак зазначимо і те, що досить складно відокремити політичну кон'юнктуру і актуальні питання політичної науки, адже політологія досліджує політику в усіх її проявах, зокрема і кон'юнктурних.

Соціально-політичні науки включають в себе також і соціальні науки, головним завданням яких є вивчення соціальних процесів. Соціологія зводиться звичайною людиною до опитувань громадськості з тих чи інших питань. Соціологія в Україні зараз страждає від засилля диктату економічної кон'юнктури. Оскільки соціологічні інститути та дослідні центри часто виконують замовлення з маркетингових та електоральних досліджень, що добре оплачуються. Саме тому і страждають наші політичні та громадські інститути, що нездатні нормально функціонувати в рамках політичної системи України, внаслідок низького рівня вивчення українського суспільства та умов функціонування та діяльності в ньому політичних інститутів, соціальних груп та інших явищ суспільного життя.

Щодо кон'юнктурності в українській освіті, то безперечно, проблеми політичного життя відбиваються на якості освіти та її спрямуванні.

Політична кон'юнктурність в українській освіті проявляється передусім в бездумній «європеїзації» освіти та науки. Зокрема, Болонський процес в освіті покликаний уніфікувати освітні процеси в Європі, однак в Україні процеси уніфікації розуміються зовсім по іншому. Болонський процес став для української влади просто кон'юнктурним процесом на шляху до вступу в Європейський Союз.

Невідповідність та надмірна політична кон'юнк- турність сучасних підручників з історії стала темою дослідження істориків опублікованого на сайті Харківської правозахисної групи «Шкільна історія очима істориків-науковців» упорядкування та редакція Наталі Яковенко [36].

Водночас з проблемами політичної заангажо- ваності можна поставити проблеми зі змістом та інтерпретаціями в шкільних підручниках, а це передусім: етноцентричність та етнічну ексклю- зивність підручників, депресивність змісту: у підручниках домінує ідея страждань і втрат українців, і це стабілізує комплекс національної меншовартості; підручникам бракує позитивних прикладів та інтерпретацій, які би сприяли формуванню позитивного образу та самооцінки спільноти (нації), надмірну мілітаризованість, для якої характерна непропорційно велика увага до воєн, винищень та вбивств, страждань та політичну кон'юнктурність.

На думку авторів виховання має прагнути до того, щоб прищепити індивідууму усвідомлення власної причетності до цього процесу, яке дозволяє їм визначити своє місце в світі. Але одночасно їм надаються перспективи існування інших культур. Знання інших культур веде до усвідомлення своєрідності власної культури, а з іншого боку - до усвідомлення спільної спадщини людства. А політична кон'юнктура перетворює процес навчання в ідеологічне муштрування.

Отже, кон'юнктурність в освіті та науці та теорія кон'юнктури в політиці не є дослідженими явищами. Кон'юнктурність є наслідком залежності від політики (зовнішньої чи внутрішньої) та економіки, від динаміки їх змін та від ставлення політиків до сфери освіти та соціально-політичних наук. Негативний вплив кон'юнктури нівелює самостійність науки та повністю, або частково, змінює зміст освіти. В Україні, як країні, що розвивається відчувається значний вплив кон'юнктури на освіту та науку, що негативно впливає на їх якість. Такий стан речей зумовлений специфікою розвитку нашої країни та регіону взагалі. Оскільки найбільше проявляється кон'юнктурна ідеологія в країнах, де існують сфери повністю залежні від держави в питаннях фінансування доцільно було б надати фінансову та адміністративну незалежність вищим закладам освіти та науки. Незалежність закладів освіти та науки сприятиме зменшенню їх політичної кон'юнктурності. Для убезпечення кон'юнктурності в політологічній освіті України