УДК 329 (430)

Шаповалов О. Г., Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили

Роль ХДС/ХСС у політичній системі ФРН: політологічний аналіз

У статті зроблена спроба політологічного аналізу діяльності політичної партії ХДС/ХСС (ФРН) з синхронічного та діахронічного погляду і розглядається роль партії у політичній системі ФРН.

The writer of the article tries to do the attempt of politological analysis of activity of political party CDU/CSU (Germany) with synchronic and diachronic points of view and analyzes the role of the party in political system of Germany.

У Німеччині формально існує багатопартійна система. У країні діє більше сотні політичних партій, переважна більшість яких абсолютно невідома широкій громадськості. Реальну політичну вагу і вплив на формування федеральної і земельної політики мають менше десяти політичних партій.

За майже п'ятдесятирічну історію ФРН ії партійна система змінювалась. У 1961 році кількість партій, представлених у Бундестазі, скоротилася до трьох. У цій трипартійній системі, що існувала з 1961 р. по 1983 р., провідні політичні партії ХДС/ХСС (Християнсько- демократичний союз / Християнсько-соціальний союз) і СДПН (Соціал-демократична партія Німеччини) по черзі очолювали уряд і були дійсними контрагентами, як при двопартійній системі. Однак вони були недостатньо сильними, щоб правити без маленької третьої партії - ВДП, що при цій системі відігравала, незважаючи на свою невелику чисельність, досить важливу роль у формуванні уряду.

У 80-ті роки почалися зміни цієї стабільної партійної системи, що поступово відходила від зразка системи з головних партій і однієї додаткової. Подальші зміни відбулися з возз'єднанням Німеччини. Слід, однак, мати на увазі, що процес об'єднання не привів до кардинальних змін у німецькій партійній системі, що зберегла стабільність та наступність. ХДС/ ХСС і СДПН залишаються і сьогодні провідними, "основними" політичними партіями ФРН [1].

Найбільшою політичною партією ФРН є Християнсько-демократичний союз (ХДС), що нараховує близько 700 тис. чоловік (найвищий зліт чисельності партії відноситься до 1983 р. - 735 тис. членів). Партія була заснована у 1945 р. колишнім бургомістром Кельна і майбутнім першим канцлером ФРН К. Аденауером, який придав цьому політичному об'єднанню форму союзу, що поєднує всіх громадян, які сповідують християнські цінності (хоча первісне ядро партії складали прихильники католицької партії Центра колишньої Веймарської республіки). В основу ідеологічної платформи було покладено декілька складових: 1) католицьке соціальне вчення, як воно було сформульовано в так "соціальних" енцикліках Пія IX та Іоанна XXIII. Його основою є положення про свободу особистості, соціальну функцію власності, принцип субсидіарності (рішення і відповідальність розподіляються знизу нагору: від кожного індивіда - через родину, різні асоціації і союзи, громади, землі - до держави в цілому), положення про виховну роль родини і церкви, підтримку приватної ініціативи і дрібного власника і їхній захист від монополій і держави; 2) неоліберальні концепції, що знайшли своє вираження у сформульованій Л. Ерхардом та іншими німецькими економістами доктрині "соціально-орієнтованого ринкового господарства"; 3) консервативно-

протестантські вчення, особливо сильні на півночі Німеччини [1].

Пізніше власне християнська ідея та опора на церковні громади відійшли на другий план. ХДС перетворився на партію поміркованого консерватизму, яка спромоглася, передовсім завдяки Конраду Аденауеру, традиції якого були продовжені Гельмутом Колем, постійно поєднувати, здавалося б, цілком протилежні інтереси різних соціальних груп: роботодавців та найманих працівників, дрібних фермерів та рантьє, середніх та великих промисловців, ремісників та монополістів, усе більше стверджуючи себе урядовою партією, виразником

загальнонаціональних інтересів країни.

Усі партійні програми ХДС тією чи іншою мірою відображали ці ідеологічні установки. На нашу думку, новими принципами в ідеології партії слід вважати появу вимоги екологічного виміру соціального ринкового господарства. Зовнішньополітичними цілями партії проголошуються захист свободи людини та створення об'єднаної Європи [1, c. 501; 5].

У 1990 році Союз об'єднався з ХДС, що існував на території НДР. До об'єднаного Союзу одночасно ввійшли ще дві східнонімецькі партії: заснована в 1948 році Демократична християнська партія та заснована 1989 року партія "Демократичний прорив". Об'єднаний ХДС налічував 640 тис. членів. Після відставки голови - Вольфганга Шойбле та почесного голови - Гельмута Коля ХДС очолила його колишній генеральний секретар Анхела Меркель [2].

ХДС вважає себе народною партією, її електорат складають представники всіх соціальних прошарків, однак і сьогодні головною опорою партії є роботодавці, особливо представники великого і середнього

в Бундестазі за рахунок двох мандатів, виборених у мажоритарних округах Берліну.

З 61 388 671 громадянина Німеччини, що мають право голосу, 48 574 607 скористалися своїм виборчим правом. Відповідно до першого фінансово-промислового і торговельного капіталу.

З моменту виникнення ФРН партія відіграє провідну роль у політичному житті країни. У парламенті всіх легіслатур, крім останньої, вона мала найбільшу за чисельністю депутатів фракцію, її представники займали крісло канцлера частіше, ніж представники інших партій.

Близькою до ХДС за своїми ідейно- політичними установками є баварська партія Християнсько-соціальний союз (ХСС). Вона діє тільки в межах Баварії (після об'єднання Німеччини керівництво ХСС намагалося поширити діяльність на нові "східні землі", однак, зустрівши різкий опір з боку ХДС, відмовилося від цієї справи). На федеральному рівні партія утворює єдиний блок із ХДС. У Федеральному парламенті Християнсько- соціальний союз утворює єдину фракцію з ХДС, проте є організаційно самостійним, має значний вплив та авторитет усередині коаліції,