УДК 329(477)

Чупрін Р.В., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили

Політичні партії як механізм представлення інтересів населення: чи діє він в Україні

Стаття присвячена проблемі відносин між політичними партіями і громадськістю взагалі в ракурсі проведення парламентських виборів 2006 року за новим законом на пропорційній основі. Автор, широко використовуючи дані соціологічних досліджень, аналізує наявні в даній сфері проблеми та намагається визначити механізми оцінювання того, наскільки адекватно політичні партії представляють інтереси громадськості.

The article is devoted to the problem of cooperation between political parties and the structures of public society and its perspectives before the parliament election-2006 based on new proportional electoral system. The author widely uses sociological information to analyze the problems in this sphere and to describe the ways of evaluation ofparty's efforts in the representation ofpublic interests.

Вже стало традицією, що кожні нові вибори в Україні відбуваються за новим виборчим законодавством. Починаючи від 1994 року наша держава здійснила своєрідний дрейф від чистої мажоритарної виборчої системи через змішану виборчу систему і аж до чистої пропорційної виборчої системи. Вже, здається, саме суспільство і політики звикли до постійної зміни правил гри і затвердження в 2004 році нових законів про вибори практично нікого не здивувало. Більше того, воно великою мірою на довгий відійшло на другий план, будучи затьмареним президентськими виборами. Лише навесні 2005 року в наукових колах поновилися дискусії щодо вад та переваг виборчого закону: соціологічні установи та громадські почали проводити різного роду круглі столи, обговорення і фокус-групи, травневий випуск часопису "Парламент" практично повністю присвятив даному питанню, з даного приводу неодноразово висловлювалися відомі політики і політологи. Проте дискусія, яка розгорнулася останнім часом, носить переважно технічний характер - тобто обговорюються питання організації голосування, оптимізації виборчого процесу, запобігання фальсифікаціям.

Безперечно, такий набір тем дискурсу багато в чому обумовлений перебігом кампанії 2004 року, під час якої стали очевидними численні проріхи у виборчому законодавстві. Не заперечуючи важливості даного виміру проблеми, ми мусимо відзначити, що існують і інші аспекти, які заслуговують не меншої уваги, проте нерідко залишаються поза межами наукової дискусії. Крім питань організації виборів, структурування парламенту, оптимізації його роботи, запобігання правопорушенням під час виборів існує і погляд на нову виборчу систему з іншого боку барикад - з боку громадськості. Що принесе їй нова виборча система?

Так сталося, що протягом 2004 року автор багато контактував з різними політичними партіями і громадськими організаціями - беручи участь в багатьох заходах в межах проекту UCAN "Участь громадськості в суспільному діалозі щодо партійних програм", займаючись моніторингом виборчої кампанії для Міжнародного республіканського інституту, беручи участь в роботі форуму громадських організацій "Новий вибір-2004". Не торкаючись безпосередньо результатів даних програм і проектів, з якими вільно можна ознайомитися в мережі Інтернет на сайтах відповідних установ, автор хотів би зупинитися на деяких власних узагальнених

міркуваннях з приводу впливу зміни виборчої системи в Україні на співпрацю політичних партій і громадських організацій.

Такий акцент на відносинах між громадськістю та політичними партіями не випадковий. В умовах пропорційної виборчої системи партії стають єдиним джерелом формування представницьких органів влади і місцевого самоврядування. Ми не будемо торкатися того питання, чи обмежує це політичні права громадян, залишивши його для Конституційного Суду України (хоча, на думку автора, дане питання є вельми суперечливим, він все ж таки схиляється до думки, що певне обмеження прав громадян тут має місце). Проте і без цього мусимо констатувати, що в нашій державі було прийнято черговий унікальний закон. Мова йде про те, що хоча елементи пропорційної системи досить широко розповсюджені в світі, вони завжди являють собою частину змішаної системи, пропорційна ж виборча система у чистому вигляді в сучасному світі застосовується рідко. Таким чином, ми позбавлені можливості використати досвід інших країн і вчергове змушені будемо вчитися на власних помилках.

Проте унікальність нашої виборчої системи - далеко не єдина і не найголовніша проблема, яка заслуговує на увагу, вона, радше, відноситься до технічних аспектів проведення виборів. Куди більшою проблемою є самі ключові суб'єкти виборчого процесу. Питання про те, а чи взагалі можна назвати українські партії партіями як такими, виникало практично під час всіх обговорень і круглих столів, в яких автор брав участь останнім часом. І відповідь на нього переважно мала негативний характер (щоправда, статус партій, як правило, визнавався за комуністичною партією України та Партією регіонів). Проте навіть не стільки це, скільки рівень довіри до політичних партій з боку населення України, викликає певні сумніви щодо доцільності застосування пропорційної виборчої системи. І це вже не проблема виключно української політики, це проблема скоріше світового масштабу. Інститути представницької демократії все більше викликають критику з боку громадськості, політичні партії втрачають довіру і підтримку, а голосування набувають яскраво вираженого протесаного характеру. На підтвердження можна згадати руйнування двопартійної системи в Великобританії, кризу у Французькій політиці, викликану провалом референдуму з Європейської конституції. Особливо показовим є консультативний референдум з того ж приводу у Нідерландах, де більша частина населення висловилася проти Конституції ЄС, в той час як основна частина політичних партій і переважна більшість депутатів