не стосуються положень програми.

На відповідність програмі виборчого блоку "За Єдину Україну!" було проаналізовано 58 законопроектів, внесених депутатами, яких було обрано за виборчим списком блоку. З них 13 були внесені тільки депутатами за списком і 45 спільно з депутатами, обраними в одномандатних округах та за іншими списками. Із загального числа 25 законопроектів відповідають положенням програми блоку, 10 відповідають частково, 4 не відповідають і 19 не стосуються положень програми.

За період моніторингу проаналізовано 42 законопроекти на відповідність програмі Блоку Юлії Тимошенко. З них 18 внесено тільки депутатами, які пройшли за списком блоку і 24 спільно з депутатами, які пройшли за іншими списками. Із загальної кількості 16 законопроектів цілком відповідають програмі, 2 відповідають частково, 3 - не відповідають і 21 не стосується положень програми.

Було проаналізовано 41 законопроект, внесений депутатами, які пройшли за списком СПУ. З них 9 законопроектів було внесено тільки депутатами-соціалістами і 30 спільно з депутатами, які пройшли за списками інших партій та блоків. Із загальної кількості законопроектів 12 відповідають програмі, 5 відповідають частково, 1 - не відповідає і 23 не стосуються положень програми СПУ.

На відповідність програмі СДПУ(о) було проаналізовано 11 законопроектів, з яких 2 було подано тільки депутатами, обраними за списком партії і 9 - разом з депутатами, обраними за списками інших партій та блоків. Із загального числа тільки один (!) законопроект відповідає програмі, 2 - не відповідають і 8 не стосуються жодних положень програми.

Якщо поглянути на ці цифри у відсотковому співвідношенні, то можна відзначити, що в середньому по партіях рівно третина законопроектів, поданих депутатами від названих партій і блоків, відповідає положенням їх передвиборних програм. Ще близько 10% відповідають положенням програм частково. На цьому фоні доля тих законопроектів, які йдуть в розріз з передвиборними обіцянками виглядає не надто суттєвою, проте все ж таки залишається значна частина законопроектів, поданих політичними партіями, які просто не стосуються їх передвиборних програм. Зрозуміло, що партії не можуть передбачити все в своїх програмах, які до того ж законодавчо обмежені за своїм обсягом, а тому названі вище показники слід визнати цілком задовільними. Проте, щоб остаточно визнати їх такими, слід зробити порівняння з результатами опитування громадської думки з приводу оцінки громадянами діяльності у Верховній Раді партій, за які вони голосували на виборах 2002 року. Відповідно до даних опитування, проведеного через два роки після виборів загалом добре оцінюють діяльність "своїх" партій у парламенті 22,86% опитаних [4, с. 23], що не так багато і відповідно не так оптимістично у порівнянні з експертним аналізом, наведеним вище (хоча в даному разі це порівняння і є досить умовним, оскільки суб'єктивне оцінювання респондентами діяльності партії в парламенті може включати і інші крім законотворчої роботи критерії). Той факт, що 37,06% оцінюють діяльність партій загалом задовільно теж не повинен вводити в оману, оскільки така відповідь нерідко має скоріше психологічну, ніж оціночну природу, коли респондент ухиляється від розмірковувань при відповіді на запитання, обираючи "серединний" або нейтральний варіант.

Таким чином, хоча у сфері законодавства справи з представленням інтересів начебто йдуть дещо краще, ніж в інших, політичні партії повністю не виправдовують сподівань тих, хто їх обирав.

Наприкінці березня завершилася реєстрація політичних партій, які зможуть взяти участь у виборах до Верховної Ради України 2006 р. За даними Мін'юсту, таких партій в Україні 126 - стільки ж, скільки могли вийти на старт виборчих перегонів 2002 р. Проте реально участь у боротьбі тоді взяли рівно удвічі менше політичних партій - 63. Як і в попередні роки, наближення виборів, а тим більше за чисто пропорційним законом, стимулювало створення нових партій: протягом 2004 - початку 2005 рр. їх було зареєстровано 30 (із них 22 - за три останні місяці) [12].

Ці політичні партії будуть змагатися представляти інтереси народу України у вищому законодавчому органі держави. Тобто ті самі політичні партії, які, як ми виявили вище, у більшості своїй є мало чисельними, не мають регулярних і цілеспрямованих контактів з населенням, формально співпрацюють з громадськими організаціями, практично не мають впливу на виконавчу владу, а в сфері законотворення далеко не завжди діють відповідно до своїх програмних обіцянок. Можливо, цей опис виглядає надто критично, проте цифри і результати досліджень, наведені в якості доказів, говорять самі за себе. Політичні партії України нині знаходяться у такому стані, що вони практично не здатні представляти інтереси населення. Більше того, виникає велика небезпека, що вони стануть просто посередниками, які займатимуться торгівлею

ЛІТЕРАТУРА

Panina N., Golovakha E. Tendencies in the Development of Ukrainian Society (1994-1998). Sociological Indicators (Tables, Illustrations and Commentaries). - K.: Institute of Sociology, 1999. - P. 164.

Громадська думка щодо нагальних проблем, інтересів та очікувань громадян, пріоритетів суспільного розвитку та підвищення ефективності партійної діяльності // www.icps.kiev.ua

Думки і погляди в Україні щодо політичної реформи: травень 2003 року // http://www.smc.org.ua/

Участь громадськості