обмеження свободи опозиції. Вільний демократичний правопорядок визначає лише "правила гри" для громадян, партій та держави. Надання державою дозволу на створення будь- якої партії не вимагається. Але будь-яка політична партія може бути визнана "ворожою до конституції", якщо її ідеологія чи дії хоча б частково відкидають чи заперечують "вільний демократичний правопорядок" у державі. Націонал-демократична партія визнана у ФРН "ворожою до конституції", тому що ця політична партія проповідує расизм і шовінізм, газета даної партії " Дойче штімме" ("Німецький голос") вимагала "під дулом пістолета вигнати з Німеччини весь іноземний набрід", лідер партії Удо Фойгт відкрито загрожував "мотузкою" усім політикам, що знаходяться при владі. Але визнання політичної партії "антиконституційною" аж ніяк не веде у ФРН автоматично до її "неконституційності", тобто до заборони. Якщо програма політичної партії на кшталт вищезгаданої залишається теорією, поки голоси її виборців на парламентських виборах не досягають 5 відсотків, держава може не зважати на таку партію. Але у тому разі, якщо її діяльність приймає бойовий, агресивний характер, уряд або бундестаг можуть звернутися до Конституційного суду, який вирішить, чи вважати конкретну політичну партію "неконституційною" [6].
Отже, на нашу думку, у ФРН продовжує формуватися традиція "оборонної демократії", тобто терпимості влади до будь-якої політичної партії доти, доки її діяльність не загрожує вільному демократичному правопорядку у державі. Політична традиція Об'єднаної Німеччини відмовляється від апріорних вердиктів, захищає вільний демократичний розвиток німецького суспільства у суді, і суд, після ретельного розгляду, приймає відповідне рішення - наприклад, накладає санкції у виді штрафів, закриває друкований орган партії або забороняє цілу політичну партію. Тільки таким чином, вважає вищезгадана традиція, демократія може захистити себе, не завдаючи собі шкоди [6].
Незважаючи на всі збурюючі процеси, що відбуваються у світі в цілому та в Європі зокрема, об' єднана ФРН залишається дуже стабільною країною з великим запасом міцності, чию політичну систему, економіку та, мабуть, найдосконалішу в Європі систему соціального захисту та демократичні засади поки що не в змозі похитнути ні національно орієнтовані рухи в багатьох європейських країнах, ні зростаючі праворадикальні рухи та скандал навколо таємних рахунків ХДС у самій Німеччині.
ФРН сьогодні не загрожує, за словами Г. Шредера, загарбання держави з боку якоїсь з партій, хоч би як довго вона не перебувала при владі. А перемога будь-якої з них на виборах
ЛІТЕРАТУРА
Григорьев А. Партийный парламентаризм - немецкий вариант // Эхо планеты. - 2001. - № 4.
Hofferbert, R.I. & Klingemann, H.-D. (1990). The Policy Impact of Party Programmes and Government Declarations in the Federal Republic of Germany. European Journal of Political Research, 18 (3).
Grundgesetz fur die Bundesrepublik Deutschland. - Bonn, 1989.
Andrea Volkens Handbuch zur Inhaltsanalyse programmatischer Dokumente von Parteien und Regierungen in der Bundesrepublik Deutschland, Discussion Paper FS III 02-203, Wissenschaftszentrum Berlin fur Sozialforschung (WZB), 2002.
Hofferbert, R.I. & Klingemann, H.-D. (1992). Wahlprogramme, Regierungserklarungen und Politisches Handeln - Zur "Programmatik politischer Parteien". Munchen: R. Oldenbourg Verlag.
Sontheimer, K./Bleek, W. 1999: Grundzuge des politischen Systems der Bundesrepublik Deutschland. Munchen.
Рудич С. Політичні партії Німеччини сьогодні // Віче. - 2000. - № 8 (101).