у формі нелегальної опозиції виступали суспільно-політичні неформальні об' єднання, які проголошували мету здобуття державної влади або участі у ній. Були нелегальні об' єднання, які створювалися з метою боротьби з радянським режимом влади, а також воєнізовані угруповання, що здійснювали фізичне насильство задля політичної мети (ОУН-УПА). Вони теж є різновидом неформальних організацій [9]. Суспільно- політичні (політизовані) неформальні об' єднання за своєю структурою та політичною платформою були схожі на політичні партії. Можливо тому, за умов зміни соціально- політичної ситуації у кінці 80-х років ХХ століття, значна частина подібних неформальних об' єднань перетворилася на партії.
Незадоволеність громадян політикою держави у сфері культури, насильницька русифікація були причиною створення неформальних громадських утворень національно-культурницького напрямку. Їх діяльність мала протестний зміст направлений проти офіційної культури. Створювалися також об'єднання субкультурного напрямку (переважно в молодіжному середовищі), які стали формою вираження культурного, соціального та, у певній мірі, політичного протесту проти суспільства та його інститутів. Таким чином, неформальні об' єднання за умов тоталітарного режиму в СРСР були нелегальними громадськими утвореннями і стали формою вираження політичної, соціальної та культурної опозиції існуючому режиму.
Роль, яку виконували неформальні об' єднання у суспільно-політичному житті, виявлялася у їх функціях. Основними функціями неформальних об'єднань у тоталітарній державі є опозиційна та функція вираження інтересів своїх членів. Опозиційна функція виявляється або у формі активного протесту (висування політичних вимог, проведення мітингів, демонстрацій, акцій протесту тощо) та у формі пасивного протесту (аполітичність, ескейпізм - відхід від дійсності у світ ілюзій, розрив із суспільством). Функція вираження інтересів передбачає виявлення та узагальнення окремих інтересів та перетворення їх на колективні, оформлення інтересів групи у чіткі вимоги, виклад їх у програмних чи інших документах. Наступною функцією є функція формування громадської думки та інформування громадськості про реальні проблеми у суспільстві. Також неформальні організації виконували функцію активізації населення, залучення громадян до суспільно- політичної діяльності у власних інтересах. Також, як різновид громадських об' єднань, неформальні організації виконували інструментальну, виховну, інформаційну та інші функції.
Створення неформальних об'єднань у тоталітарній державі є свідченням кризи існуючого режиму, недосконалості всієї системи суспільно-політичних відносин. Вони сприяють трансформації політичної системи, стають основою для формування нової системи суспільних об'єднань [10]. Цей процес можна прослідкувати на прикладі Радянського Союзу. Після проведення певної лібералізації суспільно-політичного життя у другій половині 50-х років збільшується кількість неформальних об' єднань у країні. Але жорстоке придушення будь-якої ініціативи громадян не призвело до перетворення політичної системи, а тільки поглибило суспільно-політичну кризу у країні. Але процеси демократизації, які розпочалися у СРСР в 1985 році, зумовили значне збільшення кількості неформальних об' єднань, яке вже неможливо було зупинити. Ці об' єднання починають масово оформлюватися у громадські організації. Виникає нова система суспільних об' єднань, незалежних від державних органів.
Спробуємо визначити роль і місце неформальних об' єднань у суспільстві на прикладі УРСР. Для цього проаналізуємо діяльність неформальних об' єднань, політику держави щодо громадських об' єднань взагалі, а також правові документи, на основі яких регламентувалася їх діяльність.
Після встановлення більшовицької влади на Україні на початку 20-х років ХХ ст. політична система ще мала ознаки багатопартійності, існувала велика кількість громадських об'єднань різноманітних напрямків діяльності. Наприклад, поряд із молодіжною організацією більшовиків КСМУ легально діяли інші молодіжні організації - Українська комуністична робітнича юнацька спілка, Євкомол. Але були організації, які діяли нелегально чи напівлегально, - Російська соціал-демократична спілка робітничої молоді, секції молоді при есерівських парторганізаціях, анархістські групи, спілки сіоністської молоді [11]. Але одночасно з проведенням політики придушення політичної опозиції почався наступ на існуючу систему громадських організацій. Розгорнулися процеси широкомасштабного одержавлення всієї системи громадського руху. На кінець 20-х років залишилися лише ті громадські об'єднання, діяльність яких була вигідна більшовикам. Цьому сприяла постанова ВУЦВК від 1 листопада 1922 р. "Про порядок реєстрації товариств і союзів, що не переслідують мети отримання прибутку, та про порядок нагляду за ними", яка передбачала чіткі вимоги щодо статутів об'єднань, а також про те, що нагляд за діяльністю об'єднань мусили здійснювати НКВС та губернські органи управління. Таким чином, виключалася
можливість існування незареєстрованих об'єднань або об'єднань, які б не мали своїх статутів [12]. Вони могли існувати тільки неофіційно. У наступні роки було прийнято ще кілька документів, які регулювали діяльність громадських об'єднань, але вони не внесли принципових змін у їх функціонування.
Отже, в умовах фактичного приходу до влади Й. Сталіна у 1929 році та поширення адміністративних методів керівництва, поступово формувався тоталітарний режим, який почав жорстко контролювати всі сфери суспільно-політичного життя. До середини 30-х років легальні форми самодіяльності громадян зникли, а нелегальна діяльність жорстоко переслідувалася. Альтернативою офіційним громадським структурам стало лише відверто кримінальне середовище, яке було резервом професійної злочинності [13]. Хоча, і за таких умов, були поодинокі спроби створювати неформальні громадські об'єднання.
Після закінчення Другої світової війни на заході УРСР радянський режим зіткнувся з протидією ОУН-УПА - організації, яка боролася за самостійну соборну Україну, за справедливий лад у державі та міжнародний устрій на основі поважання прав кожного народу на самостійний розвиток. ОУН-УПА організувала широку агітаційно- пропагандистську роботу серед населення проти більшовиків. Також члени об'єднання використовували терор проти представників радянської влади. На 1945 рік