УДК 329.05(477)

Ємельянов В.М., Чупрін Р.В.

ГРОМАДСЬКИЙ МОНІТОРИНГ ПАРТІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ: ПРАКТИКА, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ

Стаття присвячена сучасному стану та перспективам громадського моніторингу партійної політики в Україні. Розглядаються проблеми класифікації різновидів моніторингу партійної політики, методологічного забезпечення проведення моніторингу партійної політики тощо.

Ключові слова: моніторинг, проблеми, перспективи, ініціатива, виборці, громадські організації, комітет виборців, партійна політика.

Статья посвящена современному состоянию и перспективам общественного мониторинга партийной политики в Украине. Рассматриваются проблемы классификации разновидностей мониторинга партийной политики, методологического обеспечения проведения мониторинга партийной политик, и т.п.

Ключевые слова: мониторинг, проблемы, перспективы, инициатива, общественные организации, комитет избирателей, партийная политика.

The article is devoted to the development of public monitoring of the activity of political parties in Ukraine. The authors propose classification of monitoring types and look for guidelines for monitoring process, based on scientific approaches.

Key words: monitoring, problems, prospects, initiative, electorate, social institutions, electoral committee, party politics.

Проблеми контролю громадськості за діяльність політичних партій взагалі та виконанням ними власних передвиборчих програм зокрема, незважаючи на зростання ролі політичних партій у формуванні державної політики, переважно залишаються поза увагою серйозних наукових досліджень. Дану сферу діяльності наука залишає переважно на відкуп громадським організаціям, які власними силами вирішують питання організаційного та методологічного характеру проведення моніторингу діяльності політичних партій. Поки діяльність недержавних неприбуткових організацій з даного напрямку має відносно коротку історію, яка втім потребує вивчення, узагальнення та пропозицій політичної науки щодо її вдосконалення та визначення можливих перспектив розвитку.

Саме з огляду на те, що проблемами моніторингу переважно опікувалися громадські організації, серед тих, хто зробив вагомий внесок у розробку та апробацію методик моніторингу партійної політики в Україні, ми знаходимо прізвища переважно громадських діячів та експертів, ніж науковців (при тому, що переважна частина публікацій з причин, розкритих нижче, знаходиться у мережі Інтернет). Серед останніх на увагу, в першу чергу, заслуговують П. Удовенко та А. Зельницький, під чиїм супроводом в Україні була розроблена, фактично, перша публічна методика моніторингу партійної політики, призначена для широкого використання.

Автори, керуючись матеріалами моніторин- гових проектів, що здійснювалися в Україні в часи незалежності, та власним досвідом (один з авторів - керівник обласної організації політичної партії, інший - учасник проекту Комітету виборців України «Українська влада: обіцяного три роки чекають» 2001 року; обласний координатор програми спостереження Міжнародного республіканського інституту за виборами Президента України 2004 року; експерт проекту Міжнародного центру перспективних досліджень «Участь громадськості в суспільному діалозі щодо партійних програм» 2004-2005 років; експерт проекту Міжнародного центру перспективних досліджень «Вплив НДО на формування та впровадження партійної політики» 2006-2007 років), пропонують з'ясувати сучасний стан, проблеми та перспективи громадського моніторингу діяльності політичних партій в Україні.

Історично першими в Україні були моніторингові проекти, пов'язані із вивченням подачі матеріалів щодо різного роду проблем (у тому числі і стосовно діяльності політичних партій) у ЗМІ. Саме під час їх проведення було започатковане використання наукових методів дослідження у ході здійснення моніторингу. Проведення першого в Україні моніторингу ЗМІ із застосуванням контент-аналізної матриці та поширення результатів через спеціальні бюлетені було організовано «Комітетом рівних можливостей». Предметом моніторингу була рівність доступу до медіа під час парламентської та президентської кампанії 1994 року [1]. Надалі «Комітет рівних можливостей» спільно з утвореною в 1995 році «Асоціацією регіональних видань Спільний простір» започаткував цілу серію різного роду досліджень, пов'язаних із засобами масової інформації. Традиційно під час проведення виборів Комітет опікується здійсненням моніторингу рівності доступу кандидатів до медіа під час парламентської кампанії.

Тривалий досвід моніторингової діяльності має і Комітет виборців України, який одним з перших почав здійснювати не лише моніторингові програми в ході виборчої кампанії, але і проводити моніторинги у міжвиборчий період як на місцях (проект «Українська влада: обіцяного три роки чекають» 2001 року), так і у загальноукраїнському масштабі (моніторинг роботи Верховної Ради України третього скликання). На сучасному етапі Комітет позиціонує себе як професійну мо- ніторингову організацію, яка пропонує послуги своїх фахівців усім бажаючим. Серед напрямків моніторингу - моніторинг стану та проблем діяльності політичних партій; моніторинг програм партій та їх виконання. Комітет має потужну розгалужену структуру, яка дозволяє йому проводити моніторинги у великих масштабах. Так, під час дострокових парламентських виборів 2007 року серед 5900 офіційних спостерігачів від громадських організацій, зареєстрованих Центральною виборчою комісією, 2074 представляли саме Комітет виборців України [8].

Один з найтриваліших за часом моніторин- гових проектів в Україні реалізувала Лабораторія законодавчих ініціатив, чиї фахівці проводили моніторинг законотворчої діяльності у Верховній Раді України четвертого скликання, починаючи від її !V сесії. Цей проект є зразком широкого моніторингового процесу парламентської діяльності фракцій політичних партій. Реалізація проекту дозволила створити велику інформаційну базу, наповнену як фактичними, так аналітичними матеріалами. Методика, розроблена Лабораторією, заслуговує на увагу та детальне вивчення. Втім, проблемним залишається той факт, що із припиненням фінансування проекту припинилося і наповнення інформацією сторінки проекту, а отже після обрання нового складу Верховної Ради України в 2006 році процес моніторингу зупинився, що, на жаль, є характерним для багатьох проектів громадських організацій, фінансування яких з тих чи інших причин було припинене донорами. Таким чином, оригінальна методика, розроблена фахівцями Лабораторії також залишається без застосування.

Поворотним