Втім, скоріше не проблема відсутності фахівців для проведення моніторингу, а інституційна спроможність самих політичних партій становить реальну загрозу для успішного проведення моніторингу. Дещо перебільшуючи, скажемо, що неможливо моніторингувати діяльність тоді, коли цієї діяльності просто немає. Зрозуміло, що процес моніторингу не обмежується спілкуван- ням з представниками політичних партій, проте без їх участі, без зворотного зв' язку із об' єктом спостереження успішність такого моніторингу ризикує залишитися невисокою.

Практика та досвід авторів показує, що далеко не завжди політична партія іде на контакт з представниками організації, що здійснює моніторинг. І це мало залежить від ідеологічного спрямування політичної партії або її провладності чи опозиційності. Проблема полягає скоріше у відсутності кваліфікованих кадрів, здатних представити позицію партії та взяти участь у публічних заходах моніторингу. Крім того, грає роль і фактор виборів: під час виборчої кампанії нерідко у партії через загальну завантаженість керівників та невповноваженість інших осіб просто немає кому спілкуватися з моніторингістами; у міжви- борчий період же політичні партії просто можуть ігнорувати такого роду заходи - вони просто не бачать потреби брати у них участь.

При цьому, як показує практика, провести зустріч у формі інтерв'ю з керівниками або заступниками місцевих осередків політичних партій (на рівні області, міста, району) цілком реально, однак забезпечення їх участі у публічних заходах проекту нерідко становить проблему.

Остання проблема, на якій слід зосередити увагу - методологічне підґрунтя проведення моніторингу. Як правило, кожна громадська організація для реалізації кожного проекту розробляє той чи інший варіант методики проведення моніторингу. У більшості випадків у публічних матеріалах методика проведення дослідження описується, проте робиться це у загальних виразах без конкретизації та надання безпосереднього тексту методики проведення дослідження, лише описується методологія. Все це також може значно знижувати авторитетність дослідження, оскільки будь-який не публічний елемент моніторингу дає можливість партіям зі скепсисом ставитися до одержаних результатів.

Саме з огляду на сказане вище доцільно зупинитися на єдиній повністю публічній методиці моніторингу партійної політики, створеної Міжнародним центром перспективних досліджень та вдосконаленої у ході використання разом з партнерськими організаціями. Зупинимося на тому її варіанті, який стосується моніторингу виконання передвиборних програм місцевих організацій політичних партій.

Моніторинг виконання передвиборних програм місцевих організацій політичних партій (блоків) полягає у систематичному відстежу- ванні та оцінюванні діяльності місцевих організацій політичних партій (блоків) щодо виконання ними пріоритетних завдань, визначених у передвиборних програмах цих партій (блоків) і впливу результатів такої діяльності на зміни в місті, територіальній громаді.

З метою забезпечення вищої ефективності моніторингу в методиці визначаються основні засади, на базі яких він здійснюється на практиці:

знання особливостей історичного розвитку регіону (міста) та суспільно- політичної ситуації в ньому;

ретельне вивчення й аналіз програми дій і бюджетних показників, що забезпечують виконання програми дій, затвердженої місцевою радою;

дослідження та врахування під час здійснення моніторингу інтересів, потреб і сподівань різних груп виборців територіальної громади;

аналіз та оцінювання передвиборних програм місцевих організацій політичних партій (блоків), які подолали тривід- сотковий бар'єр і увійшли до складу місцевих рад;

здійснення порівняльного аналізу спільних пріоритетних завдань і розбіжностей у програмі дій і передвиборних програмах партій (блоків), які створили депутатську більшість у місцевій раді;

вивчення та аналіз програмних пріоритетів партій, які створили опозицію депутатській більшості в раді;

аналіз рішень і дій місцевих організацій політичних партій (блоків), спрямованих на виконання програмних пріоритетів;

творче використання методики аналізу, моніторингу й оцінки програм політичних партій;

застосування об'єктивних підходів до оцінки дій партії (блоку) з виконання програмних пріоритетів і впливу результатів такої діяльності на зміни в регіоні, територіальній громаді, житті виборців.

Весь процес моніторингу розбитий на етапи, кожен з яких характеризується певною низкою завдань, що їх повинні виконати моніторингісти.

Завдання підготовчого періоду мають виключну вагу, оскільки від успішності їх виконання залежить успіх усієї моніторингової діяльності. Основне, що повинно забезпечити цей етап - наявність джерельної бази для моніторингу та контактів з зацікавленими сторонами. Головне тут - уникнути однобічності та максимально ди- версифікувати джерельну базу та контакти.

На цьому етапі особливо важливо встановити контакти з особами та установами, які є зацікавленими у проведенні моніторингу та можуть надати корисну інформацію. Зокрема, особливу увагу необхідно приділити встановленню контактів з головами та секретарями місцевих (обласних, міських, районних) організацій політичних партій (блоків), обраними до органів місцевого самоврядування та які сформували виконавчі органи влади, з лідерами партійних фракцій (груп) у місцевій раді, з місцевими НДО та представниками інших груп інтересів, зацікавлених у проведенні моніторингу, з місцевими ЗМІ.

Наступним важливим моментом є зібрання документів, необхідних для моніторингу. Особливу увагу тут необхідно приділити програмним документам партій (при цьому, як показує досвід, далеко не завжди це є простим завданням - інколи передвиборних програм не було і у самих керівників місцевих організацій), а також результатам голосувань та прийнятим депутатами рішенням, депутатським запитам, публікаціям