«Про гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської мови, а також регіональних мов або мов меншин в Україні», Баграєва М. - Миримського Л. - Хмельницького В. «Про розвиток і застосування мов в Україні», Порошенка П. «Про мови». За основу, після доопрацювання, прийнятий законопроект Юхновського І.
На думку фахівців, законопроекти можна поділити залежно від того, визнають вони монополію української мови як державної в усіх не- приватних сферах життя чи змушують її існувати в режимі жорсткої конкуренції з російською мовою. Різноманітність до цієї класифікації вносять деякі положення деяких проектів, які нагадають нам, що, крім російської, в Україні є ще більше десяти мов національних меншин. Згідно з Конституцією України російська мова належить до мови національної меншини. Цей факт відверто ігнорується багатьма запропонованими законопроектами. В той же час, в основу тексту мовного законодавства, а саме в Закон Української РСР, закладений особливий статус російської мови. Саме тому, мабуть, особливий статус для російської мови передбачають дев'ять із тринадцяти поданих законопроектів.
Найбільш лаконічна позиція в Л. Черновець- кого: російська мова, як і українська, є державна. В законопроектах О. Царьова, О. Мороза (у другому варіанті), П. Порошенка, а також Н. Шуфри- ча та його співавторів (М. Шульга та І. Гайдаш - законопроект 2004 р.; Є. Фікс та В. Воюш - законопроект 2005 р.) - жодного відкритого твердження про особливий статус російської, українська мова визнається єдиною державною. І водночас - вимоги користуватися двома мовами: то видавати документи, що посвідчують особу, то робити оголошення в транспорті, то застосовувати російську мову «поряд з українською мовою, як державною, та на умовах рівності з нею в регіонах, де жодна з поширених мов не використовується більшістю населення». Законопроект Шуф- рича Н. - Фікса Є. - Воюша В. ще й обумовлює обов' язкове володіння російською мовою для держслужбовців і працівників місцевого самоврядування. Тобто російській мові фактично передається частина функцій державної.
Інші депутати (Баграєв М., Горбачов В., Мороз О.) застосували до російської мови термін «офіційна мова». Ніби й не державна, та все одно особлива. Перший варіант проекту О. Мороза, а також законопроект В. Мироненка, застосовують термін «робоча мова».
Втім, такий статус російської мови, по- перше, не узгоджується з 10-ю статтею Конституції про те, що державною мовою в Україні є лише українська. По-друге, друк і копіювання всіх державних актів, документів двома мовами потребує неабияких коштів. По-третє, тотальна двомовність може призвести до абсурдних ситуацій, коли одночасна відповідь (наприклад військовослужбовців) різними мовами внесе непорозуміння і замешкання. А якщо звернутись до суто лінгвістичного аспекту, то певні однозвучні слова в різних мовах мають різне значення. Чи не призведе це до абсурду та непорозуміння?
Щодо запропонованих проектів виникає ще й запитання про відповідність їх пунктам Європейської хартії про регіональні мови, які враховані у законопроектах О. Царьова, О. Мороза,
Шуфрича - М. Шульги - І. Гайдаша, Я. Сухого - Г. Дашутіна - Ю. Іоффе, П. Порошенка, Н. Шуф- рича - Є. Фікса - В. Воюша. Проте, згідно з ними, регіональна мова у своїй місцевості є обов' я- зковою для вивчення й офіційного спілкування. Така ситуація фактично обмежує можливості українців на пересування, а тим самим їхні громадянські права. Бо українець, який російську вже не вивчав і приїхав із західних регіонів, скажімо, на схід, тим самим позбавляється можливості працювати в місцевих державних установах. Діти цього українця, володіючи державною мовою, через незнання регіональної мають проблеми з освітою, в тому числі й з вищою. Зате не мають права опротестувати цю ситуацію. Бо від них вимагається «повага до географічних кордонів» усередині України.
Законопроекти П. Мовчана - К. Ситника,
Юхновського та І. Юхновського - Л. Каденюка - С. Давимуки - Л. Танюка - В. Литвина - Б. Губського - О. Климпуша - В. Майстришина - І. Зайця - В. Зубанова - С. Гавриша - О. Білоруса -
Зарубінського - М. Косіва - І. Сподаренка -
Бокія - Б. Беспалого - В. Кафарського не передбачають захисту мов національних меншин, а захищають лише інтереси державної мови. Передбачається також кримінальна відповідальність за порушення статей цього закону. Власне, як і в законопроекті П. Порошенка. Тільки тут пропонують карати за вживання російської замість української, а там - за обмеження у користуванні російською. Подібні заходи можуть бути розцінені як дискримінаційні по відношенню до національних меншин [12].
Актуальним питання мовної політики залишилось і під час дострокових виборів до Верховної Ради 2007 року. Виникло навіть питання проведення мовного Референдуму.
Зазначимо основні засади програм учасників позачергових виборів до Верховної Ради в сфері мовної та етнополітики.
Мовні питання та етнополітика була предметом політичної риторики для БЮТ. У програмних засадах партії «Батьківщина» наголошувало - ся, що необхідно «домагатися відродження і розвитку національної культури і мови, культури і мови національних меншин, які повинні стати головним чинником консолідації громадян України». Проте, не зазначені шляхи реалізації цих положень. Лідерка блоку Ю. Тимошенко стала приділяти більше уваги мовній політиці під час своєї передвиборчої діяльності. Позиція її політичної сили деталізована в програмних девізах, уміщених у розробленій БЮТ програмі стратегічного розвитку України під назвою «Український прорив: до справедливої і