Політична енциклопедія за редакцією Г.Ю. Семігіна подає сукупність чинників політичної активності (громадської) згідно з точкою зору російських політологів. Зазначається, що найчастіше політична активність є результатом певних дій державних установ, політичних організацій, мас- медіа. Цікаво, що тут же зазначається, що різного роду акції (як форми політичної активності) пов'язані з виявом масових емоцій (на відміну від діяльнісної участі у вирішенні питання) [9].

А. Деркач, розглядаючи політичну активність індивіда як результат вираження його психологічних, характерологічних особливостей, поділяє чинники впливу на характер активності та особливості її вияву на внутрішні (носієм виступає суб'єкт політики) та зовнішні (вплив середовища на суб'єкт політики). На думку автора, дана дихотомія має бути витоком класифікації детермінант політичної активності [8].

У сучасній політичній думці вельми актуальним є інтерес до тендерного виміру політичної участі, а також увага до особливостей участі молоді у політичному процесі. В контексті першого напрямку в якості чинників політичної активності досліджуються можливість та характер самореалізації, структурні чинники, пов'язані із соціальною структурою суспільства (доступ до ресурсів, досвід, традиція суспільної думки), а також ситуаційні (біографічні) чинники [13].

Подібним чином детермінанти політичної активності молоді охоплюють механізм соціалізації, місце в соціальній структурі, ціннісно-орієнтаційну мотивацію.

Загалом аналіз проблем політичної участі як у вітчизняній, так і зарубіжній політології здійснюється з урахуванням соціально-економічних умов у державі на конкретний момент сплеску/падіння активності, інформаційного поля, в якому перебуває суб'єкт активності. Важливим чинником є моніторинг сукупної та диференційованої активності різних соціальних груп суспільства.

Таким чином, на думку автора, загальна класифікація чинників політичної активності може бути представлена наступним чином: І. Зовнішні

1. Політичний режим:

Історична динаміка політичного режиму.

Сучасний механізм участі у формуванні структур влади.

Комплекс засобів політичного примусу.

Інформаційне поле режиму.

Показники соціально-економічного стану в

державі.

Місце суб'єкта в соціальній структурі суспільства:

Механізм соціалізації індивіда.

Середовище самореалізації. ІІ. Внутрішні

Політико-культурні:

Психологічний тип.

Характерологічні властивості.

Регіонально-етнічна приналежність.

Ситуативні (біографічні):

Вік.

Стать.

Рід занять.

Як свідчить практика сучасного політичного процесу в Україні, актуальні потреби українського суспільства не можуть бути задоволені в повній мірі пасивним слідуванням виробленій роками традиції підтримки/не підтримки кандидатів на виборах у керівні структури держави, а надто - самоусуненням від цих процесів. Натомість історія зарубіжної політичної думки пропонує чимало прикладів активного розвитку організованих спільнот (найбільшою з яких і є держава) за умови раціонально-активістської моделі участі її членів у політичному житті суспільства. Так, за класичною теорією громадянського суспільства, саме діяльнісна (на противагу номінативній) участь кожного її члена у вирішенні проблем є запорукою ефективності даного інституту.

У структурі політичної культури політична активність стоїть на одному рівні з політичною діяльністю індивідів та інститутів. Отже, варто усвідомлювати взаємозалежність цих - цілого та часткових - понять. У радянському суспільстві політична участь мала місце лише у мобілізаційному характері, що ж до політичної діяльності, то вона також була жорстко контрольованою «зверху». Таким чином, політична культура, успадкована пострадянським суспільством, містить характерні риси лояльності до інститутів керування та запит на вказівку щодо передбачуваного результату суспільної діяльності.

Україна, обравши шлях ліберально-демократичного розвитку, потребує виховання громадян саме в контексті усвідомлено ефективного, діяльнісного членства у малих та великих спільнотах. Таким чином, актуальною є потреба об'єктивного аналізу чинників політичної активності українців за останнє десятиріччя з метою подальшого формування обґрунтованих програм та механізмів залучення населення до вирішення суспільних проблем.

ЛІТЕРАТУРА

Антология мировой политической мысли: В 4 т. - М., 1997. Т. Парсонс. - С. 479- 486.

Бардяк О. Політична активність. Цінність та прояв // http://www.pravda.com.ua/news/2008/10/17/83006.htm.

Визначення термінів: «активність» - http://ru.wikipedia.org/wiki; «соціальна активність» - http://yas.yuna.ru/; «політична поведінка» - http://www.polit.freecopy.ru/print.php?id=157791.

Добровольская Е. Политическая активность и абсентеизм (Опыт России и других стран СНГ) // www.refz.ru/referat/.

Ковлер В.И., Смирнов В.В. Демократия и участие в политике: Критические очерки истории и теории. - М., 1986.

Концепции политического участия в западной политологии. - М., 1986.

Петухов В. Политическое участие россиян: характер, формы, основные тенденции // http://www.carnegie.ru/ru/ pubs/books/volume/56412.htm.

Политическая психология. Учебное пособие для вузов. Под ред. Деркача А.А., Жукова В.И., Лаптева Л.Г. - М.: Академический Проект, Екатеринбург: Деловая книга, 2001. - 858 с. - Гл. 3, п. 4.

Политическая энциклопедия. В 2 т. Т. 1. / Нац. обществ.-науч. Фонд; Рук. проекта Г.Ю. Семигин; Науч.-ред. совет: пред. совета Г.Ю. Семигин. - М.: Мысль, 2000. - 750 с.

Политология. Учебник под редакцией проф. М.А. Василика. - М., ГАРДАРИКИ, - 2006. - 588 с. - Гл. 12.

Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В.П. Горбатенко; За ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Баб- кіна, В.П. Горбатенка. - 2-е вид. доп. перероб. - К.: Генеза, 2004. - 736 с.

Римский В. Политическая и общественная активность российских граждан // Общественные науки и современность. - 2007. - № 5. - С. 60-68.

Темкина А. Теоретические подходы к проблеме политического участия: тендерное измерение // http://www.indepsocres. spb.ru/sbornik4/temk4 1.htm.

Циганков А. Современные политические режимы: структура, типология, динамика. - М.: Интерпракс, 1995. - 296 с.

Чуб О. Фактори політичної активності громадян України у виборчому процесі // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2006. - № 1 // http://www.cvk.gov.ua/visnyk/pdf/2006 1/visnyk st 19.pdf.