УДК 323.2-053.6(477)

Гуцалова М.В.

ДЕРЖАВНА МОЛОДІЖНА ПОЛІТИКА ЯК ФАКТОР ЗАЛУЧЕННЯ МОЛОДІ ДО УЧАСТІ У ДЕРЖАВОТВОРЧИХ

ПРОЦЕСАХ

У статті визначається сутність, принципи та основні завдання державної молодіжної політики з точки зору пошуку механізмів залучення молоді до участі в державотворчих процесах в Україні.

Ключові слова: молодіжна політика, державна молодіжна політика, молодь, державотворення, суб'єкт молодіжної політики, ефективність молодіжної політики, завдання молодіжної політики, політична система.

В статье определяется сущность, принципы и основные задачи государственной молодежной политики с точки зрения поиска механизмов привлечения молодежи к участию в государственных процессах в Украине.

Ключевые слова: молодежная политика, государственная молодежная политика, молодежь, гособразование, субъект молодежной политики, эффективность молодежной политики, задачи молодежной политики, политическая система.

This article deals with the basic essence, principles and main tasks of state youth policy from the perspective of finding the mechanisms of involving youth in state- building processes in Ukraine.

Key words: youth policy, state youth policy, youth, state education, subject of youth policy, efficiency of youth policy, tasks of youth policy, political system.

Молодь завжди посідала особливе місце у суспільстві. Як відомо, молоде покоління є найбільш мобільним, енергійним та перспективним прошарком населення, що завжди йде у складі авангарду суспільно-політичних змін. Водночас позиції дослідників та державно-політичних діячів щодо становища молоді в соціумі є надзвичайно різноманітними та детермінуються викликами часу. В українському сьогоденні, позначеному перманентними кризами економічного, політичного та культурного характеру, роль молоді, як виявляється, суттєво впливає на процеси прийняття суспільно-значущих політичних рішень. Саме тому особливо актуальним сьогодні є питання залучення молоді до конструктивної взаємодії з владними структурами держави. Щоб краще зрозуміти дані процеси, що мають місце у політичній реальності сьогодення, метою статті є з'ясування змісту, принципів та завдань державної молодіжної політики та чинників, які впливають на неї.

Питаннями формування та реалізації державної молодіжної політики, участі молодіжних об'єднань та рухів у державотворчих процесах присвячено праці українських учених В. Головенька, який аналізує український молодіжний рух [7]; М. Перепелиці, який приділив увагу структурі, функціям, механізмам реалізації та впровадження державної молодіжної політики, намагався окреслити шляхи вдосконалення державної політики стосовно молоді на місцевому рівні [17]; Ю. Галабурди, яка досліджувала історію становлення недержавного сектора суспільно-політичних відносин в Україні, що тісно пов'язана з громадськими рухами та молодіжними організаціями, які виникали в різні часи [5]; Ю. Криворучка, який вважає молодь суспільним чинником формування громадянського суспільства в Україні [15]. Науковий пошук у цій сфері здійснювали також В. Вербець, Н. Паніна, М. Головатий [3], [16], [6].

Отже, деякі аспекти державної молодіжної політики в Україні були висвітлені у вітчизняній науковій літературі, але комплексного аналізу питання взаємовідносин молодіжних організацій та рухів із владними структурами ще не було здійснено.

Майбутній розвиток України повною мірою залежить від успіху тих, хто завтра відіграватиме провідну роль у суспільних процесах. Це обумовлює важливість реалізації ефективної молодіжної політики держави, яка максимально відповідатиме потребам молодої людини та водночас держави. Державна молодіжна політика повинна відображати позицію держави до цієї групи населення, її погляд в майбутнє та адекватність політичного курсу, створювати необхідні умови, гарантії для соціального становлення і розвитку молодого покоління. Саме тоді, коли будуть надаватися достатні гарантії та умови для соціалізації та всебічного розвитку молодої людини, молодь буде здатна і матиме бажання спрямовувати свій потенціал у відповідно до інтересів суспільства всіх сферах своєї життєдіяльності. Відсутність такої політики або її неадекватне втілення, як зазначає М. Головатий, призводять до серйозних кризових явищ у молодіжному середовищі, зокрема й у всьому суспільстві загалом [6, с. 9].

Не заглиблюючись в історію виникнення терміна «державна молодіжна політика», зазначимо, що в Україні він уперше почав використовуватися у радянські часи партійними органами та знайшов відображення в директивних матеріалах комуністичної партії. У часи реформ та перебудов роль молоді у суспільних процесах зростала і, відповідно, особливої уваги набувала молодіжна політика держави. Тому в 90-х роках ХХ ст. політика незалежної Української держави щодо молоді зазнала істотних змін. Утвердилася державна молодіжна політика нового типу, яка своєю пріоритетною і специфічною спрямованістю покликана створити умови для якнайшвидшого соціального становлення молоді, для її самореалізації як у власних, так і суспільних інтересах.

Молодіжну державну політику в незалежній Україні було започатковано Декларацією «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» (1992 р.) [8] та Законом України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» (1993 р.) [9]. Потім вона деталізувалася в таких законах, як: «Про молодіжні та дитячі громадські організації» (1998 р.) [11], «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю» [10] тощо. Основні права і обов'язки молоді, як і інших громадян України, зафіксовані в Конституції України (ст. 53) [13].

Визначення державної молодіжної політики, прийняте Декларацією «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні», констатує: «державна молодіжна політика - це системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить на меті створення соціально- економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в