Заслуговує на увагу тлумачення державної молодіжної політики В. Головенька: «державна молодіжна політика охоплює всі сфери життєдіяльності молоді, включає в себе всі питання, пов'язанні з формуванням і вихованням молоді, охоплює всі процеси соціалізації, всю сукупність ідей щодо місця і ролі молоді в суспільстві та їхню реалізацію. Державна молодіжна політика є сукупністю дій всіх державних і громадських інституцій, проте кожний її суб'єкт, соціальна інституція здійснює її диференційовано, відповідно до своїх потреб і можливостей з урахуванням місцевих умов» [7, c. 136]. Інший дослідник проблем молодого покоління І. Гайванович вважає, що «державна молодіжна політика - це, по-перше, система ідей, теоретичних положень про місце і роль молодого покоління в суспільстві; по-друге, це практична діяльність суб'єктів такої політики: громадських організацій та інших соціальних інститутів щодо реалізації ідей, положень і директив з метою формування і розвитку молоді, реалізації творчих потенціалів в інтересах будівництва нового суспільства» [4, c. 117].

Подібного погляду з поправкою на час і нові історичні умови дотримується М. Головатий, який зазначає, що під державною молодіжною політикою слід розуміти наявність у суспільстві чітко і об'єктивно визначених, законодавчо- закріплених ідей стосовно місця і ролі молоді в поступальному розвитку суспільства, а також системи різноманітних заходів, що сприяють реалізації цих ідей. Мета державної молодіжної політики - створити необхідні соціально- економічні, політико-правові, організаційні умови і гарантії для соціального становлення, розвитку і вдосконалення як окремої молодої людини, так і всього молодого покоління. Також М. Головатий розглядає державну молодіжну політику в державі не взагалі, а з урахуванням того, що її суб'єктом є держава, державні органи (котрі практично реалізують цю політику), політичні партії, громадські організації та об'єднання, профспілки, соціальні інститути (освіти, культури), окремі громадяни і, обов'язково, самі молоді люди [6, c. 6].

Дослідник А. Коновалов зазначає, що державна молодіжна політика поширюється на громадян України віком від 14 до 35 років, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, і здійснюється через органи державної виконавчої влади, установи, соціальні інститути та об'єднання молодих громадян [12]. Серед інших заслуговує на увагу тлумачення В. Криворученка: «Державна молодіжна політика держави охоплює всі сфери життєдіяльності молоді, включає в себе всі питання, пов'язані з формуванням і вихованням молоді, охоплює всі процеси соціалізації, всю сукупність ідей щодо місця і ролі молоді в суспільстві та їхню реалізацію. Молодіжна політика є сукупністю всіх державних і громадських інституцій, проте кожний її суб'єкт, соціальна інституція здійснює її диференційовано відповідно до своїх потреб і можливостей з урахуванням місцевих умов» [14, с. 60].

Отже, під терміном «державна молодіжна політика», з точки зору автора, розуміємо чітко визначену систему ідей, принципів, теоретичних положень щодо місця та ролі молоді у поступальному розвитку суспільства, закріплених у законодавчих та нормативних актах тощо (у програмних документах політичних партій, заявах громадських організацій, промовах окремих суспільних лідерів), а також діяльність суб'єктів молодіжної політики щодо втілення цих ідей та положень у реальність в інтересах молоді та суспільства в цілому.

У виробленні ефективної державної молодіжної політики важливу роль відіграє з'ясування суті та змісту процесів життєвого самовизначення молодої людини. Ці процеси поділяються на соціальне, політичне, професійне та економічне самовизначення. Основною метою реалізації державної молодіжної політики в Україні має бути: створення умов для самореалізації кожної молодої людини та розвиток ініціатив молоді на принципах відкритості, системності та комплексності, що особливо стосується поглиблення соціальної політики та підвищення якості життя. Головну ідею реалізації державної молодіжної політики можна сформулювати таким чином: кожна молода людина повинна мати рівні умови для успішного життєвого старту: одержати якісну вищу освіту, отримати перше робоче місце, мати можливість забезпечити себе власним житлом та займатися самовдосконаленням протягом всього життя.

Одними з найголовніших завдань державної молодіжної політики повинні стати: створення необхідних умов для зміцнення гарантій забезпечення прав і свобод молодих громадян, допомога молодим людям у реалізації і самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив, залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України, надання державою кожній людині соціальних послуг з навчання, духовного і фізичного виховання.

Принципами, які мають бути закладені в основу державної молодіжної політики, з нашої точки зору, є:

- по-перше, розуміння та повага поглядів і переконань молоді, налагодження конструктивного діалогу з владними структурами та залучення молодого покоління до безпосередньої участі у державотворчих процесах та у формуванні й реалізації політики і програм, що стосуються суспільства загалом і молоді зокрема;

по-друге, правовий та соціальний захист молодих громадян з метою створення необхідних стартових можливостей для їхнього повноцінного соціального становлення та розвитку;

по-третє, сприяння ініціативам та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства.

Не можна не погодитися з думкою О. Балакєра, який вважає, що основними завданнями державної молодіжної політики є:

створення гарантованих соціально-економічних, політичних та інших необхідних стартових умов для соціалізації молоді;

реалізація проблем, запитів, інтересів молоді - не за рахунок інших соціальних груп;

координація зусиль державних органів, партій, організацій, об'єднань, рухів, соціальних інститутів щодо забезпечення умов для розвитку і самореалізації молоді;

соціальний