УДК 328.185

Дерега В.В.

ПОЛІТИЧНА КОРУПЦІЯ: ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ

Стаття присвячена визначенню сутності та особливостей політичної корупції як феномена політичного процесу. Особлива увага приділена проблемам загрози, яку становить існування корупції відносно демократичних інститутів. Визначені також причини корупції та можливості їх подолання.

Ключові слова: корупція, політична корупція, політичний процес, демократичні інститути, хабарництво, політична відповідальність, криміналізація влади, антикорупційна ідеологія.

Статья посвящена определению сущности и особенностей политической коррупции как феномена политического процесса. Особое внимание уделено проблемам угрозы, которую составляет существование коррупции по отношению к демократическим институтам. Определены также причины коррупции и возможности их преодоления.

Ключевые слова: коррупция, политическая коррупция, политический процесс, демократические институты, взяточничество, политическая ответственность, криминализация власти, антидискриминационная идеология.

The article deals with the essence and peculiarities of political corruption as a phenomenon of political process. Much attention is given to the threat of corruption to the democratic institutions. The reasons and possibilities of overcoming corruption are determined.

Key words: corruption, political corruption, political process, democratic institutions, bribery, political liability, criminalization of authority, anti-corruption ideology.

Феномен корупції притаманний будь-якому політичному режиму. Значна увага до проблеми існування корупції на сучасному етапі обумовлена загрозою, яку вона становить для функціонування демократичних інститутів. Дійсно, найбільш небезпечні форми корупційних злочинів відбуваються у країнах, які знаходяться в перехідному періоді, тобто у процесі свого політичного, економічного і соціального становлення. Корупція веде до деградації державності, знищує довіру до влади і таким чином ставить під питання власне легітимність існуючого правління.

Під час дослідження теми автор спирався на роботи вітчизняних та зарубіжних вчених, присвячених вивченню проблеми корупції та її подолання. Це, передусім, праці В. Симоненка [4], Є. Невмержицького [5], О. Рудика [9], М. Філпа [3], Д. Кауфмана [8], Дж. Хелмана та Г. Джоунса [10], С. Голмса [6], Дж. Нунана [2].

Проблематика боротьби з політичною корупцією та визначення особливостей цього явища користується постійною увагою вітчизняних та зарубіжних вчених. Разом з тим, ключовою проблемою, яка не знаходить достатнього відображення в наукових дослідженнях в Україні, є комплексний аналіз сутності та змісту політичної корупції, її особливостей у порівнянні з іншими видами корупції.

З огляду на вищезазначене, метою даної роботи є визначення змісту та специфіки політичної корупції, її причин та можливостей подолання.

Поняття корупції залишається дискусійним. Найчастіше під ним розуміють кримінальну діяльність в економічній, політичній, військовій та інших сферах суспільства, яка полягає у використанні офіційними особами своїх владних повноважень та службового положення з метою особистого збагачення. Найбільш розповсюдженими проявами корупції є хабарництво за надання благ і різного роду переваг, підкуп чиновників і громадсько-політичних діячів, протекціонізм у формі призначення на посади через родинні зв'язки, земляцтво, особисту відданість тощо. Не завжди політична корупція має матеріальне вираження. Винагорода може застосовуватись не з метою особистого збагачення, а у владно- політичних цілях, таких як підтримка керівництва під час політичних криз або на виборах.

Кількість корупційних випадків залежить від того, наскільки розвинутим є антикорупційне законодавство, і наскільки послідовно воно впроваджується. Намагаючись об'єднати всі прояви корупційної діяльності, експерти Ради Європи розробили загальне визначення корупції як хабарництво, підкуп і будь-яка інша поведінка особи, яка наділена відповідальністю в громадському або приватному секторі, що порушує свої обов'язки, пов'язані зі статусом публічної особи, приватного найманого працівника, незалежного агента або іншого подібного статусу і спрямоване на отримання неправомірних переваг будь-якого ґатунку для себе або іншої людини [1, с. 99].

Корупція стає більш розповсюдженою, якщо в суспільстві бюрократія перетворюється в окремий соціальний прошарок, наділений значними владними повноваженнями. Труднощі виявлення корупції постають через неоднозначність у визначенні статусу державних службовців та політичних осіб, правил виконання службових обов'язків, а також через те, що міжнародні критерії виявлення і подолання корупції можуть використовуватися лише в контексті певної політичної культури з її загальноприйнятими нормами та законами, які зумовлюють поведінку як державних службовців, так і пересічних громадян.

До політичної корупції відносяться дії, що пов'язані з політичною сферою: виборчий процес, законотворчий, приватизаційний, бюджетний. Визначення та характеристика політичної корупції єдині в тому, що це явище притаманне всім державам світу і є невід' ємним атрибутом публічної влади. Володіння адміністративною владою є водночас можливістю для зловживання нею в будь-якій формі.

Найчастіше визначення політичної корупції передбачають її наступний зміст: державний чиновник, який діє заради особистої користі, порушує норми державної установи і завдає шкоди інтересам громадськості. Хабар характеризується як «стимул, що хибно впливає на здійснення однієї з громадських функцій, які мають виконуватися безкоштовно» [2, с. 86].

Поширеним є уявлення про те, що посилення демократії сприяє політичній легітимації влади, забезпечує більший доступ до процесів ухвалення рішень, а також підзвітність уряду [3, с. 51]. Разом з тим найбільш небезпечні форми корупційних злочинів відбуваються в країнах, які знаходяться в перехідному періоді, тобто в процесі свого політичного, економічного і соціального становлення. За умов демократії ціла низка чинників може сприяти формуванню та розвитку явища політичної корупції. Демократизація може послабити владу та легітимність політичних інституцій, створивши таким чином умови для більш масштабних форм корупції.

Традиційні форми контролю у країнах з перехідною формою економіки послаблюються раніше, ніж починають діяти нові правові механізми та обмеження. В цей час держава продовжує володіти значним