УДК 32:352(091)

Моспаненко І.В.

КОНЦЕПЦІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У ПОГЛЯДАХ ПРЕДСТАВНИКІВ РОСІЙСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

У статті розглядаються концепції місцевого самоврядування, що були розроблені представниками російської політичної думки ХІХ - початку ХХ століття, та їх роль у процесі побудови ефективної моделі місцевого самоврядування в Україні.

Ключові слова: місцеве самоврядування, державна влада, політична думка, теорії місцевого самоврядування, незалежність місцевого самоврядування, реформування місцевого самоврядування, державний контроль, муніципальний соціалізм.

В статье рассматриваются концепции местного самоуправления, которые были разработаны представителями российской политической мысли ХІХ - начала ХХ столетия, и их роль в процессе построения эффективной модели местного самоуправления в Украине.

Ключевые слова: местное самоуправление, государственная власть, политическая мысль, теории местного самоуправления, независимость местного самоуправления, реформирование местного самоуправления, государственный контроль, муниципальный социализм.

In article are considered concepts of the local government, which were designed representative of russian political thought of the ХІХ-ХХ century, and their role in buildings of models of the local government in Ukraine.

Key words: local governance, state power, political thought, theories of local governance, independence of local governments, reforms in local governance, state control, municipal socialism.

Проблема взаємодії центральної влади та місцевого самоврядування з часу проголошення незалежності в Україні залишається відкритою. Дана проблема мала місце бути практично на всіх етапах розвитку українських земель, що в різні часи перебували у складах різних держав. Значна частина українських земель тривалий час знаходилась у складі Російської імперії. Саме тому актуальним є аналіз ідей російських теоретиків місцевого самоврядування другої половини ХІХ - початку ХХ століття щодо шляхів вирішення даної проблеми, адже виникнення та розвиток концепції місцевого самоврядування припадає саме на цей період.

У статті використані роботи вітчизняних та російських вчених, зокрема В. Безобразова [1], А. Васильчикова [2], О. Градовського [4], В. Лешкова [14], Н. Лазаревського [11, 12], Б. Чичеріна [21],

А. Михайловського [16], М. Драгоманова [5], О. Євтушенка [6-9], О. Кутафіна [10] та ін., які висвітлювали питання розвитку концепцій місцевого самоврядування в російській політичній думці ХІХ - початку ХХ століття.

Метою даною статті є аналіз теорій місцевого самоврядування представників російської політичної думки ХІХ - початку ХХ століття та узагальнення існуючого теоретичного досвіду для розбудови ефективної моделі місцевого самоврядування в Україні.

Теоретичні основи вчення про місцеве самоврядування активно починають розробляться в першій половині ХІХ століття. Виникають теорії місцевого самоврядування: общинна, теорія вільної громади, господарська, громадянська (громадівська), громадянсько-господарська, державницька, юридична, політична [6, с. 178].

Однак найбільш популярною серед науковців у другій половині ХІХ століття стає громадівська теорія, яка спиралася на вчення про природне право людини і виходила із протиставлення держави й суспільства, із принципу визнання волі здійснення своїх завдань місцевими співтовариствами.

Прихильники цієї теорії у дореволюційній Росії вважали самоврядування явищем недержавним, яке виражає тільки місцеві інтереси [6, c. 180]. По суті земська реформа 1864 року в Росії враховувала наробітки громадівської теорії. Автори Положення 1864 р., виходячи з недержавної природи земств, не надавали їм державно- владних повноважень утримуючі земства на відстані від політичної влади. Земські установи не були включені в систему державних органів, служба в них відносилася до суспільних обов'язків [7, c. 102].

На думку автора, відсутність у органів самоврядування (земств, управ) необхідних владних повноважень затрудняло здійснення їхніх прав, які проголошувались у Земському Положенні 1864 р. і Міському Положенні 1870 р. Також не визначена відмінність земських установ від урядових не дозволяла зрозуміти чим місцеве самоврядування відрізняється від державного управління на місцях.

Отже, земські й міські органи самоврядування не були підпорядковані місцевій урядовій адміністрації, проте, свою діяльність вони здійснювали під контролем урядової бюрократії в особі міністра внутрішніх справ і губернаторів. У межах своїх повноважень земські й міські органи самоврядування були самостійні, але закон визначав випадки і порядок, в яких їх дії і розпорядження підлягали затвердженню і контролю урядових органів. Тому на місцях існувало дві системи управління: 1) державне управління; 2) земське, міське самоврядування [8, c. 190].

Основними прихильниками громадівської теорії в Росії були В. Лешков і А. Васильчиков. Так В. Лешков, спираючись на ідеї про самобутність громади та її невід'ємні права, виступав за незалежність місцевого самоврядування від держави, за необхідність рівної участі у виборах всіх членів земств, тому що вони пов'язані спільними, громадськими, земськими інтересами [14, c. 27-30].

Як зазначає О. Євтушенко, В. Лешков, розуміючи різницю природи держави й місцевого самоврядування, хоч і обґрунтовував ідеї незалежності органів самоврядування від держави, однак і не заперечував можливість співробітництва з державними чиновниками, тому що вважав самоврядування явищем суспільним, тому влада його органів, на його думку, повинна завжди будуватись на основі виборів і як наслідок цього пропонував рівні вибори всіх верств населення [6, с. 180].

У другій половині ХІХ століття, громадська теорія з її ідеалізацією природи людини та її можливостей, ролі освіти у досягненні суспільством своїх цілей почала поступатись місцем так званій державницької теорії місцевого самоврядування, прихильники якої розглядали місцеве самоврядування як частину держави.

Основоположниками державницької теорії місцевого самоврядування вважаються німецькі юристи Р. Гнейст та Л. Штейн. У Росії цю теорію підтримували такі видатні юристи, як В. Безобразов, О. Грабовський, Н. Коркунов. Згідно з