з Нерчинського договору 1689 р. [19] й закінчуючи до російсько-китайським договором від 16 липня 2001 р., у якому зафіксовано "відсутність взаємних територіальних претензій". По-друге, не виправдалися занепокоєння експертів щодо зміни зовнішньополітичного курсу КНР новим керівництвом відносно Росії: Голова КНР - Вень Цзябао й генеральний секретар КПК - Ху Цзіньтао - продемонстрували повне прийняття російського курсу Пекіна.
Наступне - "американський чинник", яким інколи маніпулюють і Росія, і Китай, особливо після скасування в березні 2006 року для України поправки Джексона - Венніка, та, безумовно, враховуючи цілком нормальний, довірливий рівень відносин між США та Україною. Не варто забувати й стратегічні інтереси США щодо Китаю - не допустити його об'єднання з сусідами - Росією, Індією, Японією, Іраном, як і появи в майбутньому, з вирішенням тайванської проблеми, Великого Китаю [20].
Не погоджуся з думкою колишнього голови підкомітету з глобальної безпеки, співробітництва і розвитку Комітету Верховної Ради у закордонних справах Олега Білоруса, що Україна сьогодні "втратила Китай" як партнера. Він вважає, що "азійська.., інтелектуально - інформаційна цивілізація і глобалізація - це сторінка, яку ще повинна прочитати Україна" [21]. Не можна так зневажати (або, вибачаюсь, не знати) українську історію, етногенез української нації, які, переконаний у цьому, будуть надзвичайно цікавими та корисними й китайській стороні. На підтвердження цього наведу лише один загальновідомий факт - аналогом Трипіллю
Література
Величко В.В. З часів Великого Шовкового шляху // Політика і час. - 2002. - №2. - С. 17-18.
Китайская Народная Республика: Справочник. - М., 1989. - С. 23, 25.
Литвин Володимир. Україна і Китай в історичних зв'язках // Голос України. - 2004. - 20 березня.
Кіктенко В.О. Українці на чолі пекінської духовної місії: до початків вивчення Китаю в Російській Імперії // Сходознавство. - 1998. - №2. - С. 78-85.
Менг Хин. Из истории становления украинско- китайских отношений (XVII - ХХвв.) // Університет. - 2005. - №1. - С. 81.
Грацинский В. Украинцы в Китае. - Нью-Йорк, 1995. - Т. 4. - С. 94-95
Япония: Справочник. - М., 1992. - С. 518.
Мазуров И.В. Японский фашизм. - М., 1996. - С. 73-76.
Мэй Чжаожун. О китайско-украинских отношениях. - К., 1999. - С. 2.
Величко В. З часів Великого Шовкового шляху // Політика і час. - 2002. - №2. - С. 20.
Лещенко Л. Глобальні пріоритети в контексті інтересів національного розвитку країн Південно-Східної Азії // Глобальні пріоритети розвитку в регіональних і національних інтерпретаціях країн Азії і Африки. - К., 2004. - С. 56-57
України є синхронна їй культура Яншао Китаю [22].
Підсумовуючи, зазначу, що в нинішніх українсько-китайських взаємодіях існує тенденція якісно нового рівня відносин між двома державами, і необхідно докласти з обох сторін чимало зусиль, щоб ця тенденція стала домінантою у відносинах. Можливо, першим кроком з боку України стане її приєднання до "євразійської дипломатії", яка визначила чотири головні принципи зовнішньої політики: взаєморозуміння, активізація діалогу, розширення співробітництва, сумісна діяльність щодо будівництва нового світового порядку.
Гайдуков Л., Сін Лі. Основна на сьогодні тенденція. Українсько-китайські відносини // Політика і час. - 2001. - №7. - С. 59.
World Bank. World Development Report 2000/2001. Attacking Poverty. - Wash., 2001. - Р. 274.
Шергін С.О., Загребельний І.М. З опорою на власні сили // Політика і час. - 2005. - №6. - С. 41.
Ленський П.С. Реальність, що відбулася // Політика і час. - 2005. - №4. - С. 43.
Шергин С. Азиатско-тихоокеанская дилемма // Зеркало недели. - 2004. - 14 августа.
Чистілін Д.К. Наше місце в Євразії // Політика і час. - 2005. - №11. С. 64.
Лузянин С.Г. Восточная политика Владимира Путина. - М.: АСТ: Восток-Запад, 2007. - С. 343.
Мясников В.С., Степанов Е.Д. Границы Китая: история формирования. - М., 2001. - 470 с.
Пронь С.В. США та Японія в Азіатсько- Тихоокеанському регіоні (50-90-ті роки ХХ століття) - Миколаїв: МДГУ ім. Петра Могили, 2003. - С. 61-88.
Новій Україні - нову зовнішню політику // Політика і час. - 2005. - №3. - С. 20-21.
Залізняк Л.Л. Походження українського народу. - К., 1996. - С. 14