Телеологічна парадигма прагнула вписати терпимість - толерантність у ієрархічно побудовану сукупність елементів як відомого, наявного буття суспільного, людського і відповідних їм вищих моральних сутностей, так і бажаного, належного їх стану. Завдяки цьому набувала більш чітко окреслених рис ідея життєвої перспективи людини. Готувалося підґрунтя для потужного за своїм гуманістичним потенціалом висновку, що ознакою досконалого стану самої людини, стосунків між людьми у державі, організації кращого життя є терпіння, терпеливість, здатність до витривалості, необхідні для розгортання усіх шляхів земної людської долі. Отже, толерантність у всіх своїх проявах представлялась як місточок між сущим і належним, наявним і ідеальним, індивідуально-випадковим і всезагально- необхідним у людській екзистенції.

Видається, що телеологічний принцип дослідження толерантності не втратив своєї методологічної актуальності й сьогодні, особливо з огляду на те, що окремі автори прагнучи визначити сутність цього, на перший погляд, начебто простого явища, обмежуються його зовнішнім описом, або наводять такі синоніми - дефініції: «поблажливість» [19, с. 20], «байдужість» [20, с. 48], «ввічливість, збереження обличчя співбесідника» [21, с. 269].

Підкреслимо, що, можливо, на буденному рівні подібні розуміння і оцінки терпимості, терпеливості, толерантності і супутні їм мовленнєві засоби та типи поведінкової реакції на Іншого, на Інаковість часто-густо не розрізняються між собою, і тому зовнішні прояви останньої суб'єктивно- поверхово позначаються індивідом як поблажливість, байдужість, ввічливість, збереження обличчя співбесідника. На рівні ж теоретичного дискурсу дослідник покликаний цікавитись, насамперед, внутрішньою мотиваційною основою людських відношень і визначати ту чи іншу властивість їх як зумовлену місцем даного елемента та його взаємозв'язками з іншими в людському бутті як соціально упорядкованому, ціннісно організованому системно-структурному утворенні. Пригадаємо у зв'язку з цим доречне застереження Р. Декарта не розглядати важкість каменя відокремлено від самого каменя, і, опираючись на цю глибоку ідею, можемо дійти такого висновку: і в античних і у християнських авторів склалася плідна для подальших розвідок ідея розуміння толерантності (у їх термінах - терпимості, терпеливості) як чесноти, властивості, що поєднує наявну недосконалість людини та її буття з належною довершеністю.

Отже, можна дійти висновку, що толерантність як новоєвропейська універсалія сягає своїми витоками сформульованої в античній думці та у християнстві ідеї терпимості, терпеливості як моральних чеснот людини, так і особливого етичного принципу, певної моделі взаємин між ними. Погляд цей у подальшому поступово збагачувався, деталізувався, від його первинної цілісності відгалужувалися все нові фрагменти, наповнені цілком конкретним змістом. Тому не варто шукати в соціально-гуманітарному знанні минулого готовий концепт толерантності як такий, що очищений від напластувань, переходів і зв'язків із дотичними темами людської життєдіяльності. Але зародки цього концепту при уважному аналізі виявляються органічно вплетеними у тканину вчень та ідей античності та християнства, які заклали фундамент сучасної європейської цивілізації.

ЛІТЕРАТУРА

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укладач і голов. Ред. В.Т. Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. - 1440 с.

Тойнби А.Дж. Постижение истории: Пер с англ. / Сост. Огурцов А.П.; Вступ. ст. Уколовой В.И; Закл. ст. Ваш- ковского Е.Б. - М.: Прогресс, 1991. - 736 с.

Геродот. Книга третья ТАЛИЯ //Антология мировой политической мысли. В 5 т. Т. І.: Зарубежная политическая мысль: истоки и эволюция. Руководитель проекта Г.Ю. Семигин. - М.: Мысль, 1997.

Демокрит.Фрагменты 631 // Антология мировой политической мысли. В 5 т. Т. І.: Зарубежная политическая мысль: истоки и эволюция. Руководитель проекта Г.Ю. Семигин. - М.: Мысль, 1997.

Себайн Джордж Г., Торсон Томас Л. Історія політичної думки / Пер з англ. - К.: Основи, 1997. - 838 с.

Сенека Л.А. Нравственные письма к Луцилию; Трагедии / Пер с латин. С. Ошерова; Сост. и науч. подготовка текста М. Гаспарова; Комент. С. Ошерова и Е. Рабинович. - М.: Художественная литература, 1986. - 543 с. (Б-ка античной литературы).

Плутарх. Избранные жизнеописания. В 2 т. Т. 1. Пер с древнегр. / Сост., вступ. ст., прим. М. Томашевской. - М.: Правда, 1986. - 592 с.

Древние цивилизации / С.С. Аверинцев, В.П. Алексеев, В.Г. Ардзинба и др.: Под общ. ред. Г.М. Бонгард - Левина. - М.: Мысль, 1989. - 479 с.

Бушанський В. Естетика демократії // Політичний менеджмент. - Спеціальний випуск. - 2008. - С. 226-238.

Матвій 5, 5-9

Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. - М.: Мысль, 1992. - 410 с.

Марк 9, 40.

Матвій 7, 3.

Іван 8, 5-7.

Іван 18, 38.

Гал 3, 28.

Платон. Сочинения Платоновской школы // Платон. Собр. Соч. в 4 т. (общ. ред. А.Ф. Лосева и др. Т. 4. - М.: Мысль, 1994. - 830 с. (Философское наследие / АН СССР, Институт филомофии.

Тертулиан, Квинт Септилий Флоренс. Избранные сочинения: [Пер. с латин.] Сост. [вступ ст.] и общ. ред. А.А. Скворцова. - М.: Прогресс. Культура, 1994. - 443 с.

Щеколдина С.Д. Тренинг толерантности. - М.: «Ось - 89», 2004. - 80 с. (Действенный тренинг).

Лекторский В.А. О толерантности, плюрализме и критицизме// Вопросы философии. - 1997. - № 1. - С. 46-54.

Демократия: конфликтность и толерантность / Под ред. В.С. Рахманина. - Воронеж: Воронежский госуниверситет, 2002. - 402 с.