Часопис «Вапліте» (орган письменницької групи М. Хвильового - Всеукраїнської академії пролетарської літератури), що 1927 р. виходив у Харкові, відстежував нобелівську статистику, відзначав відсутність серед лауреатів Нобеля громадян СРСР, Української РСР. Неоднозначно, під впливом політичної кон'юнктури в СРСР, у залежності від ставлення конкретного лауреата до соціалізму оцінювали в офіційній Україні факти присудження премії відомим громадським діячам зарубіжних країн. 1930 р. український поет-футурист Михайль Семенко (1892-1937 рр.) віршем «Премія Нобеля» відгукнувся на присудження Премії Миру державному секретареві США Ф.Б. Келлогу (1929) та архиєпископу Н. Сьодерблюму (1930, Швеція). В дусі часу автор засуджує пацифізм, що ним нібито керувався Норвезький Нобелівський комітет, висловлював негативне ставлення до його рішення [19]. Натомість, наприклад, відомі українські інтелектуали Володимир Вернадський, Павло Тичина, Олесь Гончар, Микола Бажан шанобливо ставилися до Нобелівської премії, підтримували особисті зв'язки з окремими лауреатами. Власне така полярність, нерідко тенденційність в оцінках Нобелівської відзнаки, зберігались у нас кілька десятиріч, особливо враховуючи відсутність серед лауреатів безпосередніх представників сучасної України. Навіть щодо історії та значення Нобелівського руху, його гуманістичного і політичного значення наші співвітчизники тривалий час були поінформовані дуже мало.

За роки незалежності України ставлення до Нобелівського руху помітно змінюється на зацікавлене й позитивне. Цьому сприяють як політична відкритість нашого суспільства, прагнення політичного керівництва держави (не завжди послідовне, часом суперечливе) ввести Україну у європейські структури, в глобальні процеси, що охоплюють світове співтовариство, так і реальна потреба вітчизняної науки та політики у співпраці з провідниками науковими, гуманітарними та політичними структурами, включаючи Нобелівські установи.

Початок систематичному вивченню надбань нобелівських лауреатів Нобелівської премії та пропаганді серед широкої громадськості Нобелівського руху покладено в Тернополі, де ще 1991 р. започатковано Тернопільські нобелівські читання, які вирізняються тим, що вони з 2001 р. фактично набули статусу міжнародних і проходять за участю вчених, аспірантів, студентів із різних країн світу - від Росії, Білорусії, Польщі - до Швеції, США, Індії, Сирії та інших країн; тематика доповідей чи повідомлень включає широке коло питань нобелістики як молодої науки, що активно розвивається.

Відтак в Україні утворилися громадські формування, які об' єднують вчених і політиків, письменників і громадських активістів, які активно взялися за налагодження різнобічних взаємовигідних зв'язків зі західними науковими центрами та Нобелівськими установами в Стокгольмі (Швеція) та Осло (Норвегія). Першим 2003 р. в Києві утворено український громадський комітет підтримки Нобелівського руху, який очолив відомий український вчений та громадсько-політичний діяч, народний депутат України кількох скликань С.О. Довгий. У регіонах організовано низові осередки цього комітету, налагоджено його ВЕБ-сайт в Інтернеті, започатковано роботу з підготовки до видання лекцій лауреатів Нобелівської премії українською мовою (випуск творів лауреатів Нобелівської премії з літератури вже відбувається кілька років у Києві), що буде особливо важливою подією в інтелектуальному житті нашої молодої держави, передбачено ряд інших заходів. На жаль, задуми комітету реалізуються поки що повільно.

Більш активну діяльність із науковим і політичним акцентом розпочав нещодавно створений у Дніпропетровську Благодійний фонд «Планета Альфреда Нобеля». Прагнення Фонду вийти на міжнародну арену засвідчується й тим, що серед членів його Опікунської ради якого є керівники держави, керівники національних академій наук, лауреати Нобелівської премії у різних номінаціях, відомі політичні діячі та вчені і письменники. Очолює Опікунську раду Фонду Б.Є Патон - президент Національної академії наук України (НАНУ). Одним із перших кроків Фонду було проведення, спільно з НАНУ та Російською академією наук і Російською академією природничих наук, Міжнародним Інформаційним Нобелівським Центром та іншими важливими вітчизняними та зарубіжними інституціями Міжнародного нобелівського економічного форуму «Світова економіка ХХІ століття: цикли та кризи». Форум проведено 11-13 вересня 2008 р. на базі Дніпропетровського університету економіки і права. Учасники форуму висловили свої думки щодо причин та механізмів глобальної економічної кризи та пропозиції щодо мінімізації її негативних наслідків для нашої держави, а також окреслили перспективи розвитку Нобелівського руху в Україні. В ході Форуму між його впливовими в науковому і політичному світі учасниками було досягнуто домовленість про створення Міжнародного україно-російського Нобелівського університету, аналогів якому ще ніде немає. 2003 р. у Дніпропетровську створено меморіальну залу на честь найвидатніших представників світової інтелектуальної еліти, зокрема, Нобелівських лауреатів з економіки. В перший день роботи форуму тут, перед головним корпусом Дніпропетровського університету економіки та права, урочисто відкрито пам'ятний знак - меморіальний символ «Планета Альфреда Нобеля». Важлива така особливість цього унікального мистецького витвору: пам'ятний знак виготовлено з корозійностійких металів та сплавів (в основному з матеріалів утилізованих стратегічних ракет, що були розміщені в «шахтах» на території України), як символи внеску українського народу у справу ядерного роззброєння на планеті та потенціалу нашої молодої миролюбної держави - одного із світових піонерів ракетобудування.

Зростає актуальність використання в Україні нобелівських ідей для прискорення розвитку науки та освіти,