Релігійні організації в Україні створюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і розповсюджувати віру і діють відповідно своїй ієрархічній і інституційній структурі, вибирають, назначають і змінюють персонал згідно своїм статутам. Релігійними об' єднаннями являються релігійні товариства (релігійні громади), управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні учбові заклади, а також об' єднання, які створюються з вище перелічених організацій. На інші організації, створені на релігійній основі, дія цього закону не поширюється.

Важливим кроком в удосконаленні законодавчої бази крім вище названих законів має прийнятий у другому читанні Закон України "Про непідприємницькі

організації" [6]. Його предметом є регулювання правового статусу недержавних неприбуткових організацій, а його дія спрямована на впорядкування діяльності таких організацій, що не мають на меті створення майнових прав для учасників цих організацій, їхніх кредиторів тощо та (це дуже суттєво) на забезпечення прав і свобод громадян. Дія законопроекту не розповсюджується на політичні, профспілкові та інші організації, діяльність яких регулюється окремими законами. Чому потрібен такий закон? В усьому світі, регулюючи функціонування так званого "третього сектора", держави створюють механізм підтримки тих організацій, діяльність яких має суспільно корисний характер і нескерована на отримання комерційного прибутку (отримані організацією надходження повинні не розподілятися у вигляді дивідендів тощо, а йти на підтримку її статутної діяльності). Саме за рахунок такого законодавства про "неприбуткові" організації у цивілізованих країнах успішно функціонують сфери культури, освіти, науки, соціальної підтримки, працюють численні благодійницькі фонди.

Важливо підкреслити, що в Законі держава декларувала невтручання органів державної влади та їх посадових осіб в діяльність непідприємницьких організацій, рівно як і невтручання непідприємницьких організацій в діяльність органів державної влади та їх посадових осіб.

Держава взяла на себе дотримання прав і законних інтересів непідприємницьких організацій, надання підтримки їх діяльності, законодавче регулювання надання їм податкових пільг і переваг. Державна підтримка може виражатися у вигляді цільового фінансування окремих суспільно корисних програм непідприємницьких організацій по їх заявках (державні гранти); укладання договорів, в тому числі на виконання робіт і надання послуг; соціального заказу на виконання різних державних програм необмеженому кругу непідприємницьких організацій на конкурсній основі.

Разом з тим, на сьогодні в Україні відсутній базовий закон про неприбуткові організації, який встановив би "правила гри", спільні для всього "третього сектора". Натомість кожен з чинних законів - "Про об'єднання громадян", "Про благодійність та благодійні організації", "Про творчі спілки" - визначає власні правила та процедури реєстрації. Самих реєстрів маємо сьогодні вже цілих шість.

До того ж, кожний з названих законів є надзвичайно громіздким. А в разі остаточного ухвалення рамкового базового закону "Про непідприємницькі організації" закони, які будуть віддзеркалювати конкретну специфіку громадських організацій певного типу, можна буде зробити невеликим за обсягом, а сама процедура реєстрації цих організацій значно спроститься.

Крім того, постає ряд питань загального і фінансового управління некомерційними організаціями. Більшості українських некомерційних організацій не достає професіоналізму і навиків управління, збору фінансових коштів для їх діяльності. Не вироблені ефективні способи взаємодії некомерційних організацій і державних структур управління, бізнесу, а також засобів масової інформації. Відсутня повноцінна база даних організацій, які працюють в некомерційних сферах.

Всі ці проблеми потребують негайного вирішення. Існує класична структура громадянського суспільства, де функціонують політичний сектор, бізнес-сектор і "третій сектор" - непідприємницькі організації. На жаль ці організації в Україні не стали досі активним важелем впливу на владні структури в плані забезпечення конкретних потреб та інтересів громадян. Не стали, зокрема, через те,

ЛІТЕРАТУРА

Конституція України. - К.: Право, 1996. - 23 с.

Новиков М.М. Об'єднання громадян у механізмі взаємодії держави і громадянського суспільства / Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. - Харків, 2002. - 182 с.

Матвеева Т.Д. По зову сердца, а не по долгу службы // Неправительственные организации в защите прав человека: международная политика и опыт России. - М.: Молодая гвардия, 1998. - 44 с.

Алексис де Токвиль. О роли объединений в общественной жизни американцев / Демократия в Америке. - М.: Наука, 1992. - С. 420.

Закон України "Про молодіжні і дитячі громадські організації" від 01.12.1998 // www.rada.kiev.ua

Коментар до проекту Закону України "Про непідприємницькі організації" // www.uncp.soskin.info/ material.php?pokaz=331

Матвієнко А. Через розвиток "третього сектора" до утвердження громадянського суспільства // "Україна молода", 15.11.2000. - 34 с.