УДК 341(477)

Бідей Олександр Миколайович, старший викладач кафедри конституційного та адміністративного права і процесу Миколаївського державного гуманітарного університету ім. Петра Могили

ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ

В даній статті розглядається проблема формування і здійснення правової політики. Акцентується увага на необхідності вироблення нових підходів до формування та здійснення правової політики як самостійної галузі науки.

Ефективність правової політики розглядається в статті як показник життєздатності суспільства, як мірило його можливостей впливати на розвиток суспільних відносин за допомогою юридичних норм.

Дослідження, проведене в рамках даної статті, зробило можливим формулювання автором рекомендацій щодо вдосконалення правової політики та визначення передумов та факторів, які впливають на подальший розвиток правової політики в Україні.

The formation and accomplishment of the law policy was viewed in the article.

The attention was paid to the necessarily of contrivance of a new approach in the formation and realization of the law policy as the independent branch of the science.

Effectiveness of the law policy is viewed in the article as the vitality index of the society, and as the measuring index of this society to have an influence using the legal regulations.

The research that took place in this article has made it possible to formulate author's recommendations about improvements of the law policy. It also made in possible to define the prerequisites and facts that affect

Сьогодні в Україні спостерігається посилення уваги до проблем формування та здійснення правової політики, а також усвідомлення її як окремого виду державної політики. Сучасний етап соціально- економічного і політичного розвитку держави вимагає нових підходів до формування та здійснення правової політики. Саме тому такими необхідними залишаються становлення та розвиток правової політики як самостійної галузі науки.

Проблема ефективності правової політики є складною і суперечливою. Вона стосується усіх сфер суспільного життя, зокрема, правової дійсності в державі. Створення ефективної правової політики стало б однією з головних передумов успішного впровадження правової реформи в Україні, яка спрямована на формування принципово нової правової системи в Україні. Тому важливими стають питання оцінки ефективності здійснення в Україні правової політики.

Метою даного дослідження є теоретико- правовий аналіз проблем ефективності здійснення правової політики та формулювання пропозицій щодо подальшого вдосконалення даного виду політики.

В чому полягає суть ефективності правової політики? Термін "ефект" (від лат. слова effectus) означає виконання, дію; а ефективність тлумачиться як результат, наслідок причин, сил, дій [1, с. 36]. У широкому розумінні, за словами Г. Саймона, діяти ефективно означає використовувати найкоротший спосіб і найдешевші засоби для досягнення бажаних цілей [1, с. 12].

Отже, враховуючи вищевказане, ефективність правової політики можна охарактеризувати як співвідношення між фактичними результатами правової політики і тими цілями, яких намагаються досягти. Якщо такі цілі й такі результати відобразити в однотипних показниках, які можуть бути емпірично виявлені, зафіксовані, обраховані, то ефективність правової політики можна було б відобразити в кількісній формі.

Вирішення проблем ефективності правової політики набуває неабиякої актуальності в наш час, оскільки безпосередньо торкається інтересів усіх громадян України, їх очікувань і сподівань на появу позитивних результатів від здійснюваних в країні реформ у правовій, політичній, економічній, соціально-культурній та інших сферах. Право є найефективнішим способом практичного здійснення політики у всіх сферах державної діяльності [2, с. 12]. Підвищення ролі права відображається не лише в збільшенні кількості прийнятих нормативно - правових актів чи в розширенні сфери правового регулювання, а й у поглибленні якості системи законодавства та правозастосування. Як слушно зауважують С. В. Бобровник та О. Л. Богінич, нинішній розвиток Української державності визначає практичне завдання в прогнозуванні розвитку законодавства, підвищенні його соціальної ролі, зміцненні якості, ефективності, вдосконаленні його регулюючої ролі в розвитку суспільних відносин [3, с. 3].

Правова політика є основою здійснення різноманітних типів юридичної та політичної діяльності, її ефективність визначає рівень правомірності повсякденної діяльності у сфері права та рівень професійності юридичної діяльності спеціальних суб'єктів по реалізації наданих їм повноважень в сфері права.

На думку автора, загальна ефективність правової політики забезпечується: 1) ефективністю реалізації правової політики; 2) ефективністю розпорядчо-виконавчої діяльності, що забезпечує конкретизацію правової політики на місцевому рівні; 3) ефективністю діяльності суб'єктів щодо реалізації правової політики.

Якщо перші дві позиції стосуються ефективності правотворчості, то остання - ефективності правозастосування. Кожна з цих "ефектив-ностей" визначається певними факторами і характеризується показниками.

Ефективність правової політики, на думку автора, є результативною характеристикою її дії, яка свідчить про здатність права вирішувати відповідні соціально-правові проблеми. Проблему ефективності правової політики слід починати досліджувати з аналізу факторів, що її визначають. Як правило, основу правової політики складає законодавство держави, норми якого втілюються в конкретні життєві ситуації.

Враховуючи існуючі в правовій літературі підходи до характеристики факторів ефективності правової політики, можна виділити наступні основні фактори, що визначають її:

1. Правильне визначення мети - важлива умова для забезпечення ефективності правової політики. Мета правової політики - це передбачувані та бажані для законодавця результати здійснення правової політики. Мета відіграє важливу роль як у процесі правотворчості, так і в процесі реалізації права, оскільки момент цілеспрямування значною мірою визначає весь процес дії норми права. Ігнорування цільового моменту в праві означає, по суті, заперечення активної ролі права, заперечення його як одного із засобів