Прекрасно те, що влада теж розуміє необхідність і неминучість практичних кроків по реальній зміні державної служби з метою вдосконалювання її роботи і підпорядкування нестаткам громадян і їхніх об'єднань.

Сьогодні, як ніколи, важливо підняти авторитет державної служби. Населення і самі державні службовці повинні визнати в державній службі інститут служіння державі і суспільству. Адже саме зневага інтересами суспільства лежить в основі такого розповсюдженого в практиці державного управління явища, як корупція. Корупція стала джерелом багатьох бід, вона серйозно підриває авторитет країни в очах світової громадськості, а у свідомості людей зміцнюється образ влади як сили, яка протистоїть суспільству.

Таким чином, держапарат треба змусити діяти по відомому принципу сфери обслуговування - клієнт завжди правий, а цього в нас, на жаль, немає.

По більшості напрямків надання послуг населенню державна служба не справляється, на думку опитаних, зі своїми задачами ні в частині забезпечення безпеки і суспільного порядку, ні в галузі надання соціальної підтримки, ні в сфері надання комунальних і житлово-побутових послуг.

Державний апарат в очах громадян є не провідником ефективної політики, а серйозною перешкодою на шляху стабілізації внутрішньополітичної ситуації, на шляху зростання економіки і зміцнення соціального миру в суспільстві.

Позитивним у проекті Закону "Про державну службу" необхідно відмітити те, що в проекті піднята проблема по створенню розумного механізму захисту держапарату, який би діяв не в угоду конкретної людини, яка прийшла до влади, а в інтересах держави, суспільства.

Занепокоєння державних службовців відсутністю механізму по їхньому захисту призвели до того, що одним з головних пріоритетів у сприйнятті сучасного державного службовця стала стабільність влади і стабільність його власного положення. Не сумлінне ставлення до праці, не гласність і відкритість державної служби, а саме стабільність і соціальна захищеність представляються їм тією цінністю, якої так не дістає сучасному управлінню. По суті, проект Закону України "Про державну службу" не створює механізму захисту держапарату, він виражає бажання державних службовців закріпити своє положення, а не бажання сумлінного служіння державі і суспільству.

Сьогоднішня держслужба - це залежний і підданий кон'юнктурі інститут, якій змінюється разом з новою адміністрацією з метою зміцнення у важелів влади нової "команди" політиків.

Державна служба сьогодні владними структурами розглядається не як державне служіння, а як сервіс для політики, як слуга, як допоміжний інструмент проведення лінії конкретних людей, які зміцнили внаслідок виборів своє положення. Виборча кампанія продемонструвала повну сваволю, яка діялась в окремих регіонах, незважаючи навіть на ті закони, які вже прийняті й повинні діяти, звільнення нелояльних, переслідування за критику, фінансові і моральні утиски та ін.

Організація конкурсів, проведення атестацій, що існують за кордоном, у нас можуть виступити лише як декорація. Життя апарату майже повсюдно залежало і залежить від рішень перших осіб організації, від їхнього розуміння або нерозуміння кадрової політики.

Створення професійно компетентної, компактної, ефективної і деполітизованої державної служби залежить від модернізації системи органів влади і державного управління. Об'єктивно назріла необхідність повноцінної реформи, яка поставила б державу на службу громадянину, яка допомогла б йому почувати себе під захистом держави.

Однак, щоб проводити політичну реформу, заходи в області державного управління, важливо з'ясувати "ціну питання", тобто визначити, які саме і скільки ресурсів буде потрібно для проведення повномасштабних змін.

Реформа не може не сполучити в собі інші напрямки внутрішньої політики: вона повинна бути зрозуміла в регіонах, повинна бути сприйнята людьми на місцях. Як правило, сумний досвід "реформ зверху" полягає саме в тому, що з Центру багато проблем бачилися інакше, не так, як вони представляються на рівні міста або села.

Політична реформа і реформа держапарату повинна проходити в атмосфері конструктивної гласності, її необхідно супроводжувати програмою інформаційного забезпечення. Зрештою, проведення таких перетворень без своєчасного оповіщення населення приведе тільки до одного: реформа буде проводитись як

ЛІТЕРАТУРА

Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - Киев: Право, 1996.

Левченко Ф. Реформа адміністративної системи в Україні: проблеми і перспективи // Сучасна українська політика. Політика і політологи про неї. Вип. 6. - Киев; Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2004. - С. 169-180.

Проект Закону України „Про державну службу" від 13.06. 2005.

Юрченко Л., Шипіло Ю. Конструювання моделі соціальної держави // Політичний менеджмент. - 2003. - № 1. - С. 82.