УДК 341.76

Чальцева О.М.

УКРАЇНСЬКА ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ: ШЛЯХ В НІКУДИ ЧИ РЕАЛЬНИЙ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИЙ ВЕКТОР?

Перспективною зовнішньополітичною метою України є вступ до ЄС. Перспектива євроінтеграційного шляху залежить від зовнішніх факторів: глобального, російського, американського та європейського.

Ключові слова: європейська інтеграція, структуризація, державна політика, державні інституцій, зовнішньополітична мета.

Перспективной внешнеполитической целью Украины является вступление в ЕС. Перспектива евроинтеграционного пути зависит от внешних факторов: глобального, российского, американского и европейского.

Ключевые слова: европейская интеграция, структуризация, государственная политика, государственные институции, внешнеполитическая цель.

The Ukrainian way to EU foreign policy factors, the interests of parties and possible prospects. The perspective foreign policy aim of Ukraine is to join EU. The prospects of European integration way depend on foreign factors: global, Russian, American and European.

Key words: European integration, strukturizaciya, public policy, state institucii, foreign- policy purpose.

З проголошенням незалежності Україна почала створювати свою власну зовнішньополітичну біографію. Геополітичне становище та внутрішньополітичні фактори обумовили стратегію розвитку зовнішньої політики України, яка має орієнтуватися як на Захід, так і на Схід. Одним із перспективних зовнішньополітичних векторів української держави є Європейський Союз (ЄС). Чому інтеграція до цієї організації є для України складним і довготривалим процесом. Незважаючи на достатньо довгий період спілкування між двома міжнародними акторами, домовленостей відносно можливості України стати частиною європейської системи так і не досягнуто. Діючі угоди між нашою країною та ЄС (19942007 рр.) підтримують статус «доброго сусіда». Це такий статус який вирогідніше ніколи не призведе в європейську сім'ю. Найближчою перспективою для України як і раніше є отримання статусу асоційованого членства, яке також не може гарантувати повну інтеграцію до ЄС. Серед пріоритетних завдань міністерства Закордонних справ України на 2009 р. було завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, розпочати переговори та затвердити Дорожню карту щодо умов запровадження безвізового режиму поїздок громадян України до держав Шенгенської зони. Цим завданням не судилося бути виконаними. Незважаючи на те, що черговий саміт Україна - ЄС відбудеться лише у грудні 2009 р., неважко передбачити, що його ітоги будуть мало відрізнятися від рішень Дванадцятого парижського саміту Україна - ЄС (9 вересня 2008 р.), які демонструють, що Європа не говоре - «так» вступу України до Європейського Союзу, але не каже і «ні». В чому причина такої нерішучості? Аналізуючи цю проблему, з одного боку необхідно зараховувати ступінь внутрішньополітичної підготовленості України відносно вступу до ЄС, з другого, що на сьогодення більш актуально, інтереси зовнішніх гравців та мінливу міжнародну політичну та економічну ситуацію.

Розглядаючи зовнішньополітичний вплив окремих держав та організацій необхідно розуміння того, які наявні та приховані цілі вони переслідують, впливаючи на іншу систему, та яких бажаних і реальних результатів від цих дій очікують. Держава, на яку впливають ззовні, і яка затягнута в орбіту інтересів інших країн має пам'ятати про збереження власної суверенності та захист своїх національних інтересів і безпеки. Ще одним з немаловажних моментів є знаходження грані між зовнішнім впливом та втручанням во внутрішні справи держави. Це стосується в першу чергу співставлення міжнародного та державного права.

Якщо законодавство країни, на яку чиниться вплив, порушується, то це можливо розглядати, як втручання до внутрішньої політики суверенної системи. Однак, існує й добровільне обмеження суверенності, тобто підписання міжнародних договорів, які країна зобов'язана виконувати.

Взаємовідношення Україна - ЄС протягом всього періоду часу випробували і продовжують випробувати міжнародні впливи різного ступеню сили та інтенсивності. Для розуміння сучасного положення справ та перспектив подальшого українського євроінтеграційного шляху, необхідно проаналізувати міжнародні та зовнішньополітичні по відношенню до цього процесу фактори: глобальний, російський, американський, європейський (включаючи інтереси різних держав ЄС).

Характеризуючи глобальний фактор, який впливає на вступ України до ЄС, необхідно відзначити, що сучасні міжнародні відносини знаходяться в стані глибокої кризи. Кризові явища торкнулись всіх структурних елементів світової системи: економіки, міжнародних організацій, правових норм і т. ін. В сучасних умовах йде пошук нової, поствестфальської, постбіполярної моделі світового устрою. В умовах суперечливого та конфліктного переоформлення світової системи виникає ряд глобальних проблем (екологічна, енергетична, фінансова, продовольча, світова економічна криза, тероризм, і т. ін), з якими стикаються всі держави.

Однією з найбільш складних і найбільш полі- тизованих глобальних проблем є світовий енергетичний дефіцит. На думку російського дослідника Ю. Боровського нестача вуглеводнів посилює антагоністичні ноти у міжнародних відносинах. Держави занепокоєні енергетичною безпекою. Сировинна база розвинутих країн та їх транснаціональних компаній виснажується. Зростає потенціал сировинних країн. В їх руках - дуже дефіцитний стратегічний продукт, який можливо з більшою ефективністю використовувати як ресурс світової політики. Корпорації семи [1] незахідних країн значно тиснуть на позиції старих західних енергетичних компаній. Все це створює в міжнародних відносинах значний потенціал протиріч та конфліктів, для вирішення яких необхідні максимум гнучкості та обачливості. Особливо слід звернути увагу на зростання готовності ряду країн світу покладатися на силовий ресурс при вирішенні своїх енерго-політичних проблем [2]. В умовах зростаючої залежності від імпорту енергоносіїв особливо актуалізується питання відносно довгострокової безпеки трансграничної доставки енергоносіїв через фіксовані транспортні системи. Енергетичний фактор є свого роду «лакмусовим папірцем» у взаємовідносинах між ЄС, як споживачем нафтогазової сировини, Росією, як джерела цієї сировини і Україною,