ні для країн європейської співдружності за наступними причинами. В першу чергу, це призведе до ускладнення і без того непростих взаємовідносин України та Росії. Друга причина в тому, що вступ України в альянс загострить відносини країн-членів ЄС з Росією. Третя причина - це проблема формування нової колективної європейської безпеки в рамках оголошеної Загальної політики безпеки і оборони (ESDP). Європейські держави хоча і є членами НАТО, скептично настроєні до нього як гаранту безпеки в Європі.
Наступна причина стосується внутрішньополітичної ситуації в Україні. В країні почалась передвиборча компанія за президентське крісло. Від того, хто буде обіймати цю посаду, і буде залежати євроінтеграційна стратегія. Шлях до ЄС через альянс, який обрала нинішня українська еліта, ще більше поглибить конфлікт між поляризовано налаштованим українським суспільством по цьому питанню.
Темпи та перспективи української євроінтеграції залежатимуть від того, чи зможе Україна сформулювати і достойно реалізувати свої національні інтереси з урахуванням інтересів сторін, які беруть участь в євробудівництві та впливають на нього. А також від того наскільки вона буде внутрішньо підготовленою до цього процесу. Сценаріїв розвитку може бути декілька. Найбільш сприятливий сценарій - це подолання наслідків економічної кризи, паритетна взаємовигідна політика з Росією, відмова від форсування членства в НАТО, створення зон вільної торгівлі, полегшення візового режиму з країнами ЄС та отримання асоційованого членства, яке гарантує вступ до ЄС. Другий варіант менш сприятливий - затяжна економічна та політична криза, погіршення відносин з Росією, відсутність чіткої перспективи вступу до ЄС, відношення до України як до «буферної» зони між США (НАТО) та Росією (ОДКБ). Який з цих сценаріїв здійсниться, буде залежати від самої України.
ЛІТЕРАТУРА
На перший план почала виходити група семи незахідних, державних або напівдержавних, нафтогазових корпорацій. Сучасні лідери - «Saudi Aramco» із Саудівської Аравії, російський «Газпром», Китайська національна нафтова корпорація (China National Petroleum Corporation, CNPC), Національна іранська нафтова компания (National Iranian Oil Company, NIOC), венесуельська PDVSA (Petraleos de Venezuela S.A.), бразильська «Petrobras» і малазійська «Petronas». Нова «сімка» контролює практично третину загальносвітового виробництва нафти і газу та більше третини їх запасів. Західні нафтогазові корпорації поки зберігають світове домінування в секторі переробки та збуту. На долю країн Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), яка включає США та членів Європейського Союзу, припадає біля 70 % всіх світових нафтопереробних потужностей, тоді як на весь близькосхідний регіон - лише 8,4 %.
Боровский Ю. Политизация мировой энергетики // Международные процессы. Цикл расхождений в мировой политике [Электронный ресурс]. - Том 6. - Номер 1(16). - Январь-апрель 2008. - Режим доступа: http://www.intertrends.ru/.
A Secure Europe in a Better World. European Security Strategy. Adopted at the European Council meeting in Brussels [Electronic resource]. - December 12, 2003. - P. 1. - Avaliable at: http://ue.eu.int/solana/docs/031208ESSIIEN.pdf.
Бусыгина И. Асимметричная интеграция в Евросоюзе [Электронный ресурс] // Международные процессы интеграция и национальный интерес. - Том 5. - Номер 3(15). - Сентябрь-декабрь 2007. - Режим доступа: http://www.intertrends.ru/fifteen/007.htm#note3.
Там же.
Тарасов И. Перспективы внешнеполитического единства ЕС // Международные процессы интеграция и национальный интерес. - Том 5. - Номер 3(15). - Сентябрь-декабрь 2007.
Там же.
З 1 січня 2007 р. в рамках реформи інструментів допомоги Європейської Комісії, ТАСИС та різноманітні інші програми замінює один інструмент - Політика Європейського сусідства і партнерства (ПЕСП). Він має сприяти розвитку та приближенню до політики та стандартів ЄС. Програма прикордонного співробітництва (ППС) буде охоплювати діяльність на зовнішніх кордонах ЄС на сході та півдні; програми на період 2007-2013 рр. отримають фінансову допомогу в розмірі 1,18 млрд євро. Для Бєларусі, Молдови і України, розроблені три окремих «національних стратегічних документа» (НСД) на 2007-2013 рр., в яких подається загальний огляд майбутніх пріоритетів допомоги ЄС, охоплюючи всі інструменти та програми. Аналогічним чином, ЄС затвердив три національні індикативні програми (НІП) на 2007-2013 рр., в яких більш детально визначений основний акцент діяльності в рамках національного контексту нової ПЕСП для кожної країни.
В грудні 2007 р. глави держав і урядів країн-членів ЄС підписали Лісабонський договір, створений на підставі Конституційного договору Європейського Союзу 2004 року (точна назва - Договір, утворюючий конституцію для Європи).