УДК 32.01:141.7

Подаєнко Ю.Л.

КОСМОПОЛІТИЗМ В ПОЛІТОЛОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ

У даній статті здійснюється теоретичний аналіз поняття «космополітизм» з метою визначення його сутності та змісту. Автором досліджуються переважно сучасні підходи зарубіжних вчених щодо даної проблематики.

Ключові слова: космополітизм, держава, глобальні проблеми, громадянство, глобалізація, процес інтеграції, гетерогенність, мондіалізм.

В данной статье осуществляется теоретический анализ понятия «космополитизм» с целью определения его сущности и содержания. Автором исследуются преимущественно современные подходы зарубежных ученых относительно данной проблематики.

Ключевые слова: космополитизм, государство, глобальные проблемы, гражданство, глобализация, процесс интеграции, гетерогенность, мондиализм.

This article deals with theoretical analysis of the category «cosmopolitism» with the aim of definition its basic essence and content. The author researches mainly contemporary approaches of foreign scientists relative to this problematic.

Key words: cosmopolitism, state, global challenges, citizenship, globalization, integrative processes, heterogeneity, mondialism.

Світ із кожним роком стає дедалі тіснішим та взаємозалежнішим. Після завершення епохи однополярності виникають та поширюються нові концепції світоустрою, постає необхідність пошуку нових підходів до розвитку міжнародних відносин. У сучасних умовах глобальні підходи до вирішення політичних проблем домінують над локальними. Як помітив англійський дослідник Д. Хелд, економічні рішення США визначають рівень безробіття у Мексиці, вибух атомної станції в Україні вплинув на навколишнє середовище всієї Європи, дефіцит об'єктивної інформації щодо поширення СНІДу в Нігерії може спричинити епідемії в усьому світі [22, с. 101]. Глобальні проблеми людства та нагальна необхідність їх вирішувати спільними зусиллями і виявилися першочерговими, поряд з економічними, передумовами процесів глобалізації. Нині, поступово, стираються кордони між державами, переосмислюються поняття «громадянства» та «держави» як такі. Зв'язки громадян із національними державами стають слабшими, а європейська спільнота поступово, але впевнено перетворюється на космополітичне суспільство зі спільним європейським громадянством. Про це переконливо свідчить текст Договору про Європейський Союз, де зазначено, що «будь-який громадянин країни-члена ЄС є одночасно громадянином Союзу» [5, с. 68]. Офіційно вже єдина «Велика Європа» розпочинає активно формувати у населення загальноєвропейську наднаціональну свідомість та ідентичність. Процес розвитку та розширення Єдиної Європи вже не спинити. Раніше уніфікованому європейському суспільству можна було протиставляти ісламські держави Сходу, що зберегли свою національну та культурну ідентичність. Сьогодні ж, у силу різних причин, мусульманська Туреччина має намір стати наступним членом ЄС. Іншим прикладом активного поширення космополітичних поглядів є, заснована 1953 року в США, всесвітня організація World Service Authority, що видає документ під назвою «Паспорт громадянина світу». Станом на 2008 рік 174 світові держави ставили свої візи у даному документі, тим самим де-факто визнаючи його [9]. Очевидно, що питання космополітизму, заснованого на ідеї формування «світового громадянства» набуває сьогодні нової та посиленої актуальності у зв'язку із намірами зрозуміти як процеси глобалізації у все більш взаємозалежній світовій спільноті відображаються на традиційних національно-культурних ідентичностях.

Питання космополітизму отримали певне висвітлення у науковій літературі. Аналізом деяких аспектів цього явища займалися ще радянські дослідники. Щоправда, їх роботи відрізнялися значною заідеологізованістю та всебічною критикою так званого «безрідного космополітизму» [9]. Більш-менш ґрунтовний аналіз даної проблематики розробили сучасні західні дослідники У. Бек, Д. Хелд, Д. Арчібугі та Р. Робертсон [18], [22], [17], [26]. Вчений У. Бек, зокрема, розглядає космополітизацію як внутрішню глобалізацію, що здійснюється всередині національних суспільств [18]. Італійський дослідник Д. Арчібугі вводить у вжиток поняття «космополітична демократія» [17]. Р. Робертсон досліджує особливості впливу глобалізаційних процесів на національні та релігійні ідентичності народів [26]. Згадки про космополітизм у сучасному українському дискурсі можна знайти переважно лише у публіцистичних статтях авторів С. Багряного, В. Балана, О. Нельги, що, поряд із радянським науково-дослідницьким спадком, також рясніють критикою на адресу космополітичної ідеології [1], [2], [12].

З огляду на безумовну актуальність і одночасно недостатню наукову розробленість проблематики космополітизму, постає необхідним здійснити ґрунтовний аналіз категорії ««космополітизму», основні принципи якої поступово, але впевнено втілюються у світовій політичній практиці.

Поширення космополітичних ідей у сучасному світі пов'язане із актуалізацією таких процесів, як:

Розвиток світової та регіональної інтеграції та економічної глобалізації; посилення ролі транснаціональних корпорацій на світовій арені, що ліквідує кордони між окремими національними державами.

Формування інформаційного суспільства, що за допомогою всесвітньої мережі Інтернет долає державні кордони, створюючи за словами дослідника Б. Межуєва «віртуальний космополіс» [11]. Доступ до мережі Інтернет у даному контексті виступає віртуальним аналогом світового громадянства.

Збільшення кількості міжнародних структур, агентур, інститутів, груп, рухів, що функціонують понад державними кордонами;

Космополітизації освітньої діяльності державних, наддержавних та громадських структур світу, включаючи Болонський процес, основною метою якої є здобуття молодими жителями Європи спільного громадянства та формування у них європейської ідентичності та космополітичного світогляду. Зростання кількості транснаціональних угрупувань експертів, які не прив'язують себе до конкретної території;

Невпинного зростання рівня масових міграцій людей, збільшення чисельності та впливовості національних меншин майже у всіх державах світу, необхідність законодавчої легітимації їх рівноправного співжиття у межах одного політичного утворення, з одного боку та, водночас «туристичний бум», що спостерігається у світі, з іншого боку.

Нездатність національних держав самостійно вирішувати проблеми глобального масштабу та значення, що стосуються регулювання економіки, боротьби з тероризмом або морським піратством, захисту прав людини тощо.

Розвиток міжнародних правових інститутів та утвердження концепції міжнародної право- суб'єктності. Функціонування міжнародного права, що за необхідності здатне нехтувати законодавством окремих суверенних держав;

Утвердження невеликої