Засвоєння значною частиною населення земної кулі, а особливо молоддю, загальних форм матеріальної та духовної культури. У різних країнах, на різних континентах люди носять один і той самий одяг, слухають однакову музику, дивляться ті самі фільми та користуються однаковими предметами побуту. Щоб краще зрозуміти дані процеси, що мають

місце у світовій політичній реальності сьогодні, слід глибше дослідити сутність проблеми формування світового громадянства у межах європейської та світової спільноти. З огляду на вищезазначене, метою статті є здійснення теоретичного аналізу поняття «космополітизм», визначення його сутності та змісту.

Держава завжди була і залишається одним із найсильніших гравців на міжнародній політичній арені. Поглянувши на політичну карту світу, можна побачити, що практично вся континентальна територія земної кулі поділена на яскраві різнокольорові блоки, що визначають територію держав. Якщо США зеленого кольору, то Канада червоного. Водночас всередині державних кордонів ці блоки однокольорові. Проте, як уявляється, такий розподіл вже не є актуальним.

З часом держави прийшли до того, що їх населення стало все більш гетерогенним: його складають люди, що спілкуються різними мовами, мають різні традиції, сповідують різні релігії, мають різну національну приналежність. Деякі держави можуть бути більш гомогенними за інші, але жодна з них не може вважатися повністю однорідною. Протягом століть країни різними способами намагалися зберегти свою гомогенність, використовуючи для цього широке розмаїття методів: базували національну ідентичність на релігії, мові, крові чи расі. Концепт нації, однак, завжди слугував головним методом досягнення даної мети. Держави намагалися насаджувати однорідність шляхом війн, революцій, етнічних чисток, депортації, репресій та ін. В той же час, інші країни намагалися скоріше інституційно врегулювати, аніж ліквідувати існуючі відмінності, вони декларували національну, культурну та релігійну толерантність, намагалися віднайти консенсус.

У сучасному глобалізованому світі відмінності складають стандартну картину життя. Люди стали більш мобільними, менш чутливими до націоналістичних стереотипів, толерантнішими; вони мислять широко, глобально та не бажають обмежувати себе жодними рамками: ані територіальними, ані мовними чи релігійними. Розвинувшись економічно, глобалізація призвела до непередбачуваних політичних і соціально- культурних наслідків: люди, будучи мешканцями одного місця, бажають водночас належати до універсального світу, бути його громадянином. Дослідники пишуть про те, що процес формування надцивілізаційної спільноти, універсальної або точніше універсалізуючої цивілізації вже розпочався [10]. Вона інтегрує, мобілізує та водночас уніфікує суспільства, що належать до різних цивілізацій. Проте характер цих змін є дещо форсованим, іноді напівнасильницьким та нерідко нав'язаним, що становить загрозу державним суверенітетам країн. Глобалізація, таким чином, економізує, капіталізує та штучно гомогенізує суспільство, нівелюючи розмаїття окремих національних культур. Саме тому нині постала потреба у відновленні балансу між єдністю та розмаїттям існуючих культур. Суспільство потребує абсолютно нової ідеї, яка б не заперечувала, а пристосовувалась до соціально- політичних реалій, яка б у суспільстві без кордонів могла зберегти та забезпечити співіснування значного розмаїття культур. Існуючі сьогодні реалії, однак, ще не знайшли свого висвітлення у рамках певної політичної ідеології, але пошуки її тривають. Так, У. Бек, наполягає на тому, що «після комунізму та неолібералізму, постала потреба у новій великій ідеї - і цією ідеєю може стати космополітизм» [18].

Космополітизм є досить широким та багатогранним явищем. Дослідники визначають його як: різновид утопічного світогляду, що несе переважно негативне навантаження, бо відкидає ідею існування людства як поліетнічної та багатонаціональної цілісності й стоїть на позиціях перетворення його в дещо невиразне і одноманітне [12]; як буржуазну теорію, що закликає до відмови від патріотичних почуттів та національних традицій [14, с. 215]; як сукупність політичних ідей, філософій та ідеологій [18]; як співіснування та взаємодію численних ідентичностей [8]. Однак, переважна більшість дослідників тлумачить космополітизм як ідеологію так званого «світового громадянства» [9]. Як уявляється, для такого узагальнення ще не існує ґрунтовних аргументів.

Слід зупинитися детальніше на розумінні самого поняття «ідеологія». В узагальненому вигляді, ідеологія - це є система поглядів та ідей, в яких усвідомлюються відношення людей до дійсності та один одного, що виражають інтереси різних соціальних класів, груп, суспільств. «Космополітизм» як категорія, звичайно, несе в собі подібний зміст, але вона, ще не є системою поглядів. Адже для будь-якої системи характерним є організованість, впорядкованість її елементів, загальне їх спрямування. Космополітичні ж погляди, у свою чергу, є досить розрізненими, суперечливими, а інколи, навіть, протилежними за змістом та значенням. На нашу думку, космополітизм, на даному етапі розвитку виступає як певна сукупність поглядів, відображаючи, насамперед, переконання, оцінки та принципи, які визначають найзагальніше бачення та розуміння світу і місце особистості в ньому, а також її життєві позиції, програми поведінки та діяльності. В даному контексті космополітичні погляди об'єднує основоположна загальна ідея - єдності людського роду.

У той же час, якщо прогнозувати на перспективу, то сьогоденні політичні реалії є потужним викликом, на який сучасні політичні ідеології відповісти вже не здатні. Космополітизм у зв'язку з цим, гадаємо, узагальнивши свої ідеї та доктринально оформивши свої положення, невідмінно постане в одному переліку разом із політичними ідеологіями консерватизму, лібералізму, націоналізму тощо.

Дефініція «космополітизм» досить часто стоїть поряд, а іноді ототожнюється із спорідненими до неї поняттями «мондіалізм», «глобалізм», «інтернаціоналізм», «мультикультуралізм» та «денаціоналізація» і, у свою чергу, протиставляється «націоналізму», «патріотизму» та «комунітаризму».

Для