Схвалені Верховною Радою закони спочатку підписуються її Головою і надсилаються Президентові. Відповідно до Конституції (ст. 94) Президент протягом 15 днів після одержання закону підписує його та офіційно оприлюднює або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. У разі, якщо Президент протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

Якщо ж під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент зобов' язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів [5].

Президент України припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися. Це зумовлює іноді скликання позачергових сесій Верховної Ради, що мало місце, наприклад, у серпні 1997 року, але в цілому вносить стабільність у роботу парламенту, утверджує його як постійно діючий орган законодавчої влади України. Це право глав держав у парламентських і напівпрезидентських республіках вважається істотним важелем у системі стримань і противаг у їх відносинах з парламентом [6].

Одним з найважливіших і найдієвіших повноважень Президента як глави держави є його установчі повноваження щодо формування органів виконавчої влади: Кабінету Міністрів, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій.

Центральними тут виступають повноваження Президента щодо формування і діяльності Кабінету Міністрів та контролю за його роботою. Взаємовідносини Президента України і Кабінету Міністрів України базуються на безумовному пріоритеті президентської влади. Конституція (п. 9, ст. 106) наділяє Президента правом призначати за згодою Верховної Ради Прем'єр-міністра України, а також припиняти повноваження Прем'єр-міністра і приймати рішення про його відставку. Щодо останнього Основний Закон не вимагає згоди парламенту. Великі повноваження конституційно надаються Президенту по призначенню членів уряду. За поданням Прем' єр-міністра Президент призначає членів Кабінету Міністрів і керівників інших центральних органів виконавчої влади (п. 10, ст. 106). При цьому Конституція також не потребує згоди парламенту. У коло суб'єктів, котрі призначаються Президентом, входять голови місцевих державних адміністрацій. До президентських прав належить припинення повноважень перелічених суб'єктів на зазначених посадах.

За згодою Верховної Ради Президент призначає на посади та звільняє з посад голів: Антимонопольного комітету, Фонду державного майна, Державного комітету телебачення і радіомовлення (п. 14, ст. 106).

Конституція наділяє Президента величезними можливостями в сфері організації та ліквідації центральних органів виконавчої влади. Відповідно до п. 15 ст. 106 Президент утворює, реорганізує та ліквідує за поданням Прем'єр-міністра міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Відповідно до п. 16 ст. 106 Президент має право скасовувати акти Кабінету Міністрів України та Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.

Роль Президента у виконавчій владі рельєфно і вагомо виділяється й мотивується тим, що він постійно бере участь в засіданнях уряду.

Істотним вираженням місця і ролі Президента щодо виконавчої влади є його доручення органам другої гілки та їх керівникам.

Президент безпосередньо дає доручення Кабінету Міністрів, Прем'єр-міністру, членам уряду. Відповідні доручення передусім формулюються в указах Президента. Правовою формою доручень Президента на адресу уряду, Прем'єр-міністра, міністрів, керівників й інших центральних органів виконавчої влади служать також розпорядження Президента.

Згідно з принципами поділу влади і незалежності суду Президент України не має права втручатися в діяльність органів судової влади. Водночас він бере участь у формуванні органів судової влади України та контрольно- наглядових органів. Він призначає третину складу Конституційного Суду України, утворює суди у визначеному законом порядку (п. 22-23, ст. 106 Конституції України). Крім того, на підставі частини першої ст. 128 Основного Закону Президент України здійснює перше призначення суддів на посаду професійного судді строком на п'ять років. Президент України призначає за згодою Верховної Ради на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади; здійснює помилування засуджених [3].

У сфері нормотворчої діяльності до компетенції Президента України належать такі повноваження: право законодавчої ініціативи, право законодавчого вето, повноваження щодо підписання та обнародування законів, а також право призначати всеукраїнський референдум.

В Україні конституційно закріплено відкладальний різновид вето (наділяє главу держави правом повернути переданий йому законопроект для повторного обговорення в парламенті), яке долається кваліфікованою кількістю голосів депутатів Верховної Ради України не менш як двома третинами від її конституційного складу (ч. 4, ст. 94 Конституції України), причому вето поширюється на весь законопроект у цілому. Згідно з п. 30 ст. 106 Основного Закону Президент України має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховною Радою.

У ч. 2 ст. 102 Конституції України зазначено, що Президент є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав та свобод людини і громадянина. До того ж він забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави (п. 1, ст. 106). Виступаючи гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України та забезпечуючи державну незалежність і національну безпеку, Президент діє в межах своїх повноважень, встановлених Конституцією, однак вказані функції передбачають широке право глави держави діяти на свій розсуд, виходячи не тільки з букви, але й духу Конституції та законів, реагуючи на непередбачені правовою системою