УДК 342.33

Ломжець Ю.В.

ФОРМУВАННЯ ОПТИМАЛЬНОЇ КОНЦЕПЦІЇ РОЗПОДІЛУ ВЛАДИ (ЗАРУБІЖНИЙ І ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД)

Розглянуто основні аспекти реалізації концепції розподілу влади в США, Франції і Великій Британії Аналізується вплив гілок влади на політичні процеси, співвідношення їх функції, ролі і способів досягнення стабільності і рівноваги в суспільстві.

Ключові слова: демократія, влада, форма держави, конституційний лад, парламент, президент, уряд.

Рассмотрены основные аспекты реализации концепции разделения власти в США, Франции и Великобритании. Анализируется влияние ветвей власти на политические процессы, соотношения их функций, роли и способов достижения стабильности и равновесия в обществе.

Ключевые слова: демократия, власть, форма государства, конституционный строй, парламент, президент, правительство.

The characteristic of the main aspects of the concept of separation of powers in the U.S., France and Britain. The influence of the branches authorities is аnalyses on political processes, correlations their function, dug and ways of the achievement to stabilities and balances in society.

Key words: democracy, power, form of state, constitutional order, parliament, president, government.

Основоположним принципом механізму функціонування державної влади є принцип її поділу. Дослідники вважають, що теорія поділу влади була розроблена англійським філософом Д. Локком і французьким просвітителем, правником, філософом Ш. Монтеск'є, хоча цю ідею висловлював ще давньогрецький історик Полібій. За цією теорією, для правильного та ефективного функціонування держави мають існувати незалежні одна від одної законодавча, виконавча та судова влади. Це створює систему «стримувань і противаг» проти посилення однієї гілки влади, зосередження влади в одному центрі, зловживання нею сприяє продуманості, зваженості, балансу в прийнятті рішень, а відтак і дієвості політичного керівництва та управління. Відповідно формується особливий механізм забезпечення свободи і незалежності окремого індивідуума, його захисту.

Теорія розподілу влади в її початковому трактуванні була найбільш повно реалізована в Конституції США 1787 році. Дж. Медіссон і А. Гамільтон довели, що «повноваження, які належать одному відомству, не повинні прямо чи побічно здійснюватися жодним із двох інших органів» і що «неоднаково зростаюча і всеохоплююча прерогатива спадковості виконавчої влади, та ще підтримана і підкріплена законодавчо», являє собою величезну небезпеку для свободи та незалежності народу.

В Конституції США можна прослідкувати вплив як засновників цієї теорії, так і британських конституційних зразків початку XVIII століття. Законодавчі повноваження були запропоновані Конгресу, який складався із двох палат: Сенату і Палати представників (ст. 1). Виконавча влада ввірена Президенту (ст. 2), а судова влада - Верховному суду США, а також судам, встановленим Конгресом (ст. 3). З одного боку, для конституційного будівництва США характерна висока ступінь організаційного відокремлення. Так, Президент і члени його кабінету не вправі знаходитись в палаті Конгресу і приймати участь в його голосуванні. Президент не наділений правом законодавчої ініціативи. Конгрес і Президент обираються окремо. Члени кабінету відповідальні тільки перед Президентом [1, с. 81].

З другого боку діє система «стримувань і противаг». Закони приймаються в Конгресі, але кожний законопроект попередньо подається Президенту, який може його не підписати і направити зі своїми зауваженнями в ту палату, звідки і надійшов законопроект. Остаточне слово належить Конгресу. Президент наділений правом укладати міжнародні договори, але вони потребують схвалення в Сенаті (двома третинами від присутніх в сенаторів). Президент призначає послів, інших посадових осіб і суддів Верховного суду, але повинен це робити «з поради і згоди Сенату». Верховний суд має право оголошувати неконституційними акти Конгресу і Президента [3, c. 15].

Творці конституції США 1787 р. поклали в основу структури вищих органів державної влади - Конгресу, президента і Верховного суду - принцип розподілу законодавчої, виконавчої і судової влади. Сам принцип вони запозичили у Англії, але надали йому своїх специфічних американських рис. Чому вони зупинились саме на цьому принципі? Серед американських колоністів була широко розповсюджена недовіра до влади англійського короля, до монархічного правління взагалі, що відображалося необмеженому управлінні, яке велося уповноваженими короною в заокеанських територіях. Тому вони не тільки встановили в себе республіканський устрій але й створили такий добре продуманий механізм державної влади, який міг би слугувати надійною перешкодою на шляху будь-яких спроб однієї з гілок влади домінувати над іншими, ліквідувати демократичні начала (в цей період вони були ще вельми обмежені) і нав'язати країні свою тиранічну диктатуру в тій чи іншій формі.

Створений в США американський варіант розподілу влади стали називати системою «стримувань та противаг». Вона повинна була не тільки попередити узурпаторські тенденції однієї із трьох гілок влади, але й забезпечити стабільність державних правових інститутів і безперервність функціонування самої державної влади.

На практиці здійснення принципу розподілу влади ніколи не співпадало з тією моделлю, яка зафіксована в конституції. Державний механізм постійно змінювався в ході розвитку американського суспільства, зміни ролі США на світовій арені. Він наділений достатньою гнучкістю щоб пристосовуватися до змін, що відбуваються в країні, щоб в найбільшій мірі відповідати інтересам правлячих кіл в даний період. Однак, хоч в юридичній компетенції вищих органів влади, як і в їх фактичних повноваженнях, практичній діяльності і взаємовідносинах проходили суттєві зміни, сам принцип розподілу влади ніколи не переставав діяти, визначати основу державного механізму. Цьому сприяли важливі елементи системи розподілу влади.

По-перше, вищі органи державної влади формуються різними шляхами. Конгрес, що складається