УДК 342.553

Євтушенко О.Н., Моспаненко І.В.

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ У ПОГЛЯДАХ Л. ШТЕЙНА

Стаття присвячена аналізу концепції місцевого самоврядування представника німецької юридичної школи Л. Штейна. Проаналізовано погляди вченого на сутність та функції місцевого самоврядування, основи та роль самоуправління, відмінність самоуправління від централізованого державного управління.

Ключові слова: місцеве самоврядування, самоуправління, державна влада, магістрат, громада.

Статья посвящена анализу концепции местного самоуправления представителя немецкой юридической школы Л. Штейна. Проанализированы взгляды ученого на сущность и функции местного саморядування, основы и роль самоуправления, отличие самоуправления от централизованного государственного управления.

Ключевые слова: местное самоуправление, самоуправление, государственная власть, магистрат, громада.

The article is devoted to the analysis of conception of local self-government of the representative of German legal school L. Shteyn. The views of L. Shteyn are analysed on the essence and functions of self-government, bases and role of self-government, difference of self-government from the centralized state administration.

Key words: local self-government, self-government, state power, city council, community.

Актуальність теми дослідження. Розбудова сучасної демократичної, правової, соціальної держави в Україні, як проголошує Конституція України, можлива лише через розбудову інституту місцевого самоврядування. Важливу роль в цьому процесі відіграють теорії місцевого самоврядування, які будуть покладені в основу її розбудови. Особливо цікавою в цьому плані є державницька теорія місцевого самоврядування запропонована німецьким вченим Л. Штейном.

Державницька теорія самоврядування Л. Штейна отримала найбільше поширення в Європі, а його ідея, що органи місцевого самоврядування з одного боку є ланкою державного управління, а з іншого - вони самостійні, тому що не є безпосередніми органами держави, а є органами місцевого співтовариства, на яке держава покладає здійснення певних завдань, і сьогодні є актуальною і популярною.

Метою даної статті є вивчення поглядів на місцеве самоврядування, його сутність, функції та місце в системі влади представлених в роботах видатного німецького дослідника Л. Штейна.

В статті використані: робота Л. Штейна «Вчення про управління й право управління з порівнянням літератури й законодавства Франції, Англії й Німеччині» [7] та праці дослідників його творчості А. Павка [4], Ю. Панейка [5], Н.М. Коркунова [2] та інші, які висвітлювали основні ідеї видатного мислителя щодо взаємодії місцевого самоврядування та державної влади.

Треба відзначити, що в питаннях про співпід- порядкованість державних органів з місцевим самоврядуванням, висловлюються різні думки. Одні прагнуть відокремити органи місцевого самоврядування від органів державної влади інші навпаки - поєднати органи місцевого самоврядування з органами державної влади, створивши тим самим виконавчу владну вертикаль. Як раз другі й є представниками державницької теорії до якої належить Л. Штейн.

Погляди Л. Штейна і таких представників державницької теорії XIX ст., як Р. Гнейст та Г. Еллінек, щодо структури органів місцевого самоврядування, і до проблеми компетенції органів місцевого самоврядування, дозволяють зрозуміти, чому для багатьох привабливою є теорія, яка поєднує владні інститути в єдину вертикаль.

Широкого розповсюдження державницька теорія набула у XIX ст., особливо в питанні про поділ компетенції місцевих органів на власні та делеговані. Зокрема, Г. Елінек вважав, що община (громада) має власні права (утворювати свої органи, приймати членів, управляти майном), а також виконувати державні функції, оскільки держава використовує общину для своєї мети, включає її до своєї адміністративної організації. Його підтримував

Л. Штейн, який виокремлював два види функцій органів місцевого самоврядування: функції, що виходять із самостійності суб'єктів самоврядування, називав природними, вільними, а ті, що випливають із їх органічних стосунків з державою, - службовими, або державними [7, c. 515].

Критично оцінивши громадівську теорію, Л. Штейн обґрунтував ідею, що самоуправління - це одна із форм організації місцевого державного управління. Адже всі повноваження в галузі місцевого самоуправління надані державою, джерелом їх є державна влада. Проте, на відміну від центрального державного управління, місцеве самоуправління здійснюється місцевими жителями, які безпосередньо зацікавлені в результатах цього управління, чого не можна сказати про державних чиновників централізованого державного управління, які не залежать від місцевого населення, не підконтрольні йому і не завжди проявляють ініціативу та самостійність у вирішенні місцевих питань. Л. Штейн бачить у самоуправлінні не самостійне управління місцевим суспільством їх власними, що відрізняються від державних, справами, а покладання на місцеве суспільство здійснення завдань державного управління. Тому на відміну від центрального державного управління, вважає М. Коркунов, місцеве самоуправління здійснюється не державними чиновниками, а за участю місцевих жителів, які залучаються на службу державними інтересами та завданнями [2, с. 92].

На нашу думку, місцеве державне управління, яке знаходиться в ієрархічному підпорядкуванні до центрального органу, хоча й буде здійснюватися місцевими чиновниками більше спрямоване на виконання функцій центральної влади на місцях, ніж на вирішення питань, пов'язаних з інтересами місцевих жителів.

Дискусії і полеміка Л. Штейна та Р. Гнейста щодо визначення відмінностей місцевого самоврядування від місцевого самоуправління мали вплив на подальший розвиток теорії самоуправління. В результаті цього, у рамках державницької теорії, сформувалося два напрямки: юридичний (Л. Штейн) та політичний (Р. Гнейст).

Специфіку місцевого самоврядування Л. Штейн розглядав у тому, що самокеровані територіальні громади є суб'єктами права, які через виконання певних службових функцій включені в юридичні відносини з державою. У свою чергу, саме ця обставина відокремлює органи місцевого самоврядування від держаних органів, які безпосередньо діють від імені і в