УДК 32(091):316.6

Соловйова А.С.

ПРОБЛЕМА ПІДКОРЕННЯ ОСОБИ ВЛАДНОМУ ВПЛИВУ У ПРАЦІ Е. ФРОММА «ВТЕЧА ВІД СВОБОДИ»

У даній статті аналізуються феномени «свободи», «прагнення до підкорення», «авторитарного характеру» та «конформізації», описані філософом, психологом та соціологом Еріхом Фроммом в його роботі «Втеча від свободи»; особливий акцент робиться на співвідношенні цих понять із проблематикою підкорення особи владному впливу.

Ключові слова: свобода, авторитарний характер, конформізація, владний вплив, прагнення до підкорення, автономність, влада, інструмент, конформізм.

В данной статье анализируются феномены «свободы», «стремления к покорению», «авторитарного характера» и «конформизации», описанные философом, психологом и социологом Ерихом Фроммом в его работе «Бегство от свободы»; особый акцент делается на соотношении этих понятий с проблематикой покорения личности властному влиянию.

Ключевые слова: свобода, авторитарный характер, конформизация, влияние власти, стремление к подчинению, автономность, власть, инструмент, конформизм.

This article deals with the phenomena of the «freedom», the «aspiration for subjection», «the authoritarian character» and the «conformisation» which are describben by the philosoper, psychologist and sociologist Erich Fromm in his work «Escape from Freedom»; the main stress is done on the correlation of these concepts with the problems of person's subjection to the authority influence.

Key words: freedom, authoritarian character, conformisation, influence of power, aspiration for subjection, autonomy, power, conformisation, instrument.

Здавна людство прагнуло до здобуття свободи у різних її виявах. Під гаслом свободи велися війни, влаштовувалися бунти, вибухали революції, скидалися та встановлювалися державні устрої та політичні режими. Свобода завжди була цінністю, що ставала основою для нових ідеологій та впливових політичних партій; заради неї люди не лише жертвували матеріальними статками, але й ішли на смерть...

Принаймні саме так виглядає ситуація на перший погляд. При більш детальному вивченні виявляється, що частіше за все свобода була гаслом і декларованою цінністю, а не реальною метою боротьби. Насправді, отримавши автономію та незалежність, позбувшись будь-якого домінуючого впливу, людина нарешті опиняється наодинці з собою і розуміє, що власне не усвідомлює, що саме робити з отриманою свободою. Не знаходячи адекватної відповіді, вона звертається до її пошуку у зовнішньому світі і прагне знайти нову силу для того, щоб зняти з себе цей тягар відповідальності та необхідності дійсно приймати рішення, - силу, якій можна знову підкоритися і позбутися тим самим неочікуваних проблем із власною свободою. Саме аналіз зв'язку феноменів підкорення особи владному впливу із концептами свободи, конформізації та авторитарного характеру являє собою основну проблему дослідження даної статті.

Вивченням даної проблематики займалися різні дослідники, проте в даному випадку нас цікавить саме праця Е. Фромма «Втеча від свободи» [3], яка і стала основною джерельною базою для аналізу питань, поставлених у статті. Серед дослідників, які започаткували аналіз даної проблеми, можна назвати, перш за все, Г. Осіпова [1] та В. Роменця [2], які почали розглядати названі феномени з критико-конструктивної точки зору.

Метою статті є визначити специфіку розгляду феноменів «свободи», «конформізації» тощо у праці Фромма «Втеча від свободи» в контексті підкорення особи владному впливу.

Варто зауважити, що у даній статті акцент робиться саме на корелляції феноменів, які досліджуються Фроммом, із проблемами підкорення особи як психологічного за своєю природою прагнення до приналежності вищій силі та засобу позбавлення від особистої відповідальності та тягаря прийняття індивідуальних рішень.

Загалом роботи Е. Фромма принесли йому світове визнання, але особливо значимою виявилася книга «Втеча від свободи» (1941 р.), у якій розглядаються кардинальні проблеми існування людини.

У зв'язку з тим, що існування людини вимагає від неї відповідальності за свій вибір, то людина, частіше за все, тікає від свободи, передаючи її іншим або суспільству. Саме це і породжує тоталітарні режими та авторитарні методи управління, які пригнічують людей, але викликані до життя їх власними зусиллями.

Початковою проблемою, яку ставив автор перед написанням книги, було дослідження психіки сучасної людини, однак тенденції політичного розвитку того часу вимусили його сконцентруватися на іншому, ключовому для культурної та соціальної кризи того часу, аспекті: на значенні свободи для сучасної людини [1, с. 182]. Таким чином, Фромм насамперед зацікавився варіаціями смислу свободи в сучасному світі. У вищеназваній першій великій своїй роботі Фромм розглянув феномен тоталітаризму саме в рамках проблеми свободи.

Основну ідею свого твору Еріх Фромм формулює наступним чином: «.для сучасної людини свобода має двоякий сенс: вона звільнилася від колишньої влади і перетворилася в «індивідуума», але в той же час стала ізольованою та безсилою, стала знаряддям зовнішніх цілей, відчуженою від себе самої і від інших людей» [3, с. 345].

Для більш повного розкриття проблеми свободи Фромм розглядає процес індивідуалізації людини як систему двох аспектів: першим аспектом є виникнення особистості як сукупності рис характеру, прагнень, розуму і волі індивіда; другим же стає зростаюча самотність людини, яка спричинюється збільшенням відокремленості людини від світу, внаслідок чого отримуємо або ж незалежність і творчість через спонтанні зв'язки з оточуючим світом, або злиття зі світом, розчинення та підкорення.

Не дивлячись на те, що в цілому процес індивідуалізації є об'єктивним, необхідним і позитивним, автор розглядає можливості його негативного прояву в житті особи: «... якщо економічні, соціальні і політичні умови, від яких залежить весь процес індивідуалізації людини, не можуть стати основою для такої