УДК 343.14

ОГОРОДНИК А.П., Апеляційний суд Чернівецької області, м. Чернівці, Україна

Пропозиції з удосконалення поняття і способів отримання доказів, сутності і видів особистих і речових джерел

Викладено новітнє законодавче визначення поняття доказів та його розмежування із джерелами, діями з отриманням і формою представлення. Запропоновано поняття і процесуальні види особистих і речових джерел (трасосубстанцій, документів), особливості роботи з макроречовими, мікроречовими, ультрамікроречовими, ультраречовими, параречовими і латентноречовими джерелами доказів.

New legislative definition of evidence concept and its differentiating from sources, actions of receiving and form of introduction is laid out. The notion of material sources their proceeding kinds (trasosubstances, documents) are proposed; pecularities in dealing with macrosubstances, microsub- stances, ultramicrosubstances, ultra material, paramaterial and latent material evidence sources are suggested.

Розглянувши регулювання

Проектом нового КПК, що розглядався Верховною Радою України станом на 12 жовтня 2005 р. (12), сутності і поняття особистих і речових джерел та їхніх різновидів, а також дій із отримання доказів, варто підкреслити, з однієї сторони, збереження традиційного підходу щодо особистих і речових джерел, а з іншої - покращення у порівнянні з чинним кодексом (10) варіанту розв'язання проблеми щодо регулювання дій з отримання доказів. Причому в останньому з випадків спостерігається все ж таки неузгодженість вичерпного переліку такого роду дій у ч. 1 ст. 147 і за наступним тестом даного Проекту і застосування при цьому у ряді відпадків невдалої термі-нології і підходів.

У цьому аспекті варто звернути увагу на те, що всі дії на виконання доручення про надання правової допомоги іменуються п. 1 ст. 638

Проекту нового КПК процесуальними, до яких важко, однак, віднести виклик осіб до органу досудового розслідування або суду; вручення документів фізичним або юридичним особам; "контрольовану поставку", "прикордонне переслідування" та "оперативно-розшукові заходи", оскільки останні три дії фактично є негласними заходами, а інші - гласними позапроцесуальними.

Заслуговує на увагу більш детальне і ширше регулювання порядку проведення судових дій на зразок слідчих. Але не можна погодитися із регулювання в межах однієї статті 393 Проекту нового КПК оголошення протоколів слідчих дій і документів, оскільки перші разом із протоколами судових дій, протоколу і журналу судового засідання і висновків експертизи є формою представлення доказів і, дійсно, при остаточному прийнятті рішення мають бути оголошені. У той же час оголошення у передбаченому цією же статтею порядку й документів вже як речових джерел виглядає недоречним. Більш правильно їх як і трасосубстанції у передбаченому окремою статтею порядку саме оглядати всіма учасниками судового засідання, у тому числі й у контексті звернення уваги суду на значимі для справи фрагменти тексту чи інші ознаки.

Правильніше говорити й про отримання зразків на експертне дослідження, отримання пояснення, усних заяв і письмових повідомлень про вчений злочин чи підготовку до нього, а не, як це передбачено за текстом Проекту нового КПК, про відібрання чи відбирання і вилучення зразків на експертизу (ст. 142, 279 Проекту нового КПК) і відібрання пояснення чи заяви і повідомлення (ст. 190, 191 і 201 Проекту нового КПК), оскільки останній варіант термінології несе в собі небажаний аспект боротьби, змагальності осіб, які отримують та у яких отримують зразки, заяву, повідомлення чи пояснення.

Аналогічно з'явлення із зізнанням про вчинений злочин (ст. 193 Проекту нового КПК) більш правильно іменувати "оформлення з'явлення із зізнанням про вчинений злочин", оскільки саме у цьому полягає сутність даної дії, яка разом із отриманням усної заяви чи письмового повідомлення про вчинений злочин або підготовку до нього має бути передбачена у ч. 1 ст. 147 Проекту нового КПК поміж процесуальних дій із отримання доказів, оскільки хоча вони і проводяться до порушення справи, мають всі ознаки процесуальної дії. Останніми після розгляду відповідної дискусії, доцільно визнати не стадію проведення - до чи порушення справи чи інші ознаки, а наявність детального регулювання дії чинним КПК із достатньою кількістю процесуальних гарантій достовірності її результатів. Це у разі отримання усної заяви або письмового повідомлення про злочин забезпечується кримінальною відповідальністю за завідомо неправдиве повідомлення і тому ці дії разом із оформленням з' явлення із зізнанням, але на відміну від усного опитування (ст. 200 Проекту нового КПК) та отримання пояснення (ст. 201 Проекту нового КПК), мають вважатися саме процесуальними діями із отримання доказів. Такими ж фактично є отримання зразків (ст. 142 і 279 Проекту) і накладання арешту на кошти, цінності і майно підозрюваного (обвинуваченого, підсудного або інших осіб (ст. 271 Проекту нового КПК) і передача їх на збереження, а тому відсутність їх у переліку ч. 1 ст. 147 Проекту нового КПК виглядає незрозумілою.

Підтримавши у цьому контексті пропозицію із забезпечення неперервності ланцюжка процесуального документування роботи з речовими джерелами шляхом допуску до порушення справи всіх видів огляду, особистого до-слідження, обшуку, виїмки, отримання зразків і проведення експертизи (4, с. 196; 5, с. 257-258, 272; 7, с. 337, 340; 8, с. 15, 17; 9, с. 26; 13, с. 48 та ін.), можна відмітити, що метою проведення цих дій може бути не тільки вирішення питання про наявність чи

відсутність в події ознак злочину, а й всіх інших питань,